ЛАНДАУ Лев Давидович (22.01. 1908—01.04.1968) — фізик-теоретик. Акад. АН СРСР (1946). Н. в м. Баку (нині столиця Азербайджану). Закінчив Ленінгр. ун-т (1927). 1927—32 — аспірант, наук. співробітник Ленінгр. фізико-тех. ін-ту, 1932—37 — зав. відділу Харків. фізико-тех. ін-ту, водночас з 1935 — зав. кафедри Харків. механіко-машинобуд. ін-ту, 1935 — Харків. ун-ту; з 1937 — зав. відділу Ін-ту фіз. проблем АН СРСР та професор Московського університету (1943—47 і з 1955). 1938 заарештований за звинуваченням у шпигунстві та шкідництві. Рік провів у тюрмі; звільнений лише після втручання і відповідних звернень П.Капіци та Н.Бора до Й.Сталіна. 1962 потрапив у автомобільну аварію і в подальшому не міг займатися наук. роботою. Посмертно реабілітований (1990). Наук. праці стосуються ядерної фізики, квантової механіки, фізики конденсованого стану, статистичної фізики, гідродинаміки, фізики плазми, квантової теорії поля і теорії елементарних частинок. 1928 незалежно від Дж. фон Неймана (1927) ввів уявлення про матрицю густини. 1930 розробив теорію діамагнетизму вільних електронів (діамагнетизм Ландау), 1933 запровадив поняття антиферомагнетизму (незалежно від Л.Нееля, 1932), 1935 з Є.Ліфшицем побудував теорію
доменної структури феромагнетиків і рівняння руху магн. моменту (рівняння Ландау— Ліфшиця), 1957 з ним передбачив магнетоелектричний ефект. 1936 вивів кінетичне рівняння для плазми у випадку кулонів. взаємодії частинок і встановив вигляд інтегралу зіткнень, 1946 передбачив ефект безштовхувального згасання хвиль у плазмі (ефект згасання Ландау). Брав участь у створенні рад. атомної бомби, зокрема розробив теорію розрахунку її коефіціенту корисної дії та модель атомного вибуху. 1937 одержав співвідношення між густиною рівнів в ядрі та енергією збудження, є одним з творців статистичної теорії ядра, незалежно від інших виконав 1938 розрахунок моделі нейтронної зорі та 1957 висунув гіпотезу двокомпонентного нейтрино. 1935—37 розробив теорію фазових переходів 2-го роду, в якій передбачив спонтанне порушення симетрії, та в дусі її ідей побудував 1950 з В.Гінзбургом феноменологічну теорію надпровідності (теорія Гінзбурга— Ландау). 1940—41 створив теорію надплинності гелію II, використовуючи висунуту ним концепцію квазічастинок і поняття квантової рідини. Теорія пояснила всі відомі тоді властивості гелію II та передбачила в ньому низку нових явищ, зокрема існування другого звуку. 1957 побудував теорію фермі-рідини. Дослідженнями Л. та П.Капіци було започатковано фізику квантових рідин. 1962 за піонерські дослідження з теорії конденсованих середовищ, особливо рідкого гелію, Л. був удостоєний Нобелівської премії. Значне місце в спадщині Л. посідає створений ним з Є.Ліфшицем та ін. «Курс теоретичної фізики», який перевидавався багато разів і багатьма мовами, започаткований у Харкові (Ленінська премія, 1962). Разом з теор. мінімумом Ландау курс відігравав значну роль у вихованні молодих теоретиків, зокрема в створенні Л. великої багатопрофільної наук. школи, початок формування якої відбувався в Харкові (О.Ахієзер, І.Померанчук, О.Компанієць, Є.Ліфшиць
39 ЛАНДАУ
Л.Д. Ландау.
40 ЛАНДАУСЬКИЙ
та І.Ліфшиць), а подальший розвиток — у Москві. Герой Соц. Праці (1954). Лауреат Державних премій СРСР (1946, 1949, 1953), премії ім. Ф.Лондона (1959). Член багатьох зарубіжних академій і наук. т-в. Президія АН СРСР заснувала премію ім. Л.Ландау, його ім’я присвоєно Ін-ту теор. фізики РАН. Праці: Теоретическая физика, т. 1—10. М., 1964—79; Собрание трудов, т. 1—2. М., 1969. Літ.: Воспоминания о Л.Д. Ландау. М., 1988; Каганов М. Ландау — каким я его знал. «Весник», 1998, № 3; Специальный выпуск к 100летию Льва Давидовича Ландау. «Природа», 2008, № 1. Ю.О. Храмов.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЛАНДАУ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
