ЛАЗАРЕВСЬКИЙ Василь Матвійович (26/27.02.1817 — 28.04. 1890) — перекладач, белетрист. Брат О.Лазаревського. Н. в с. Гирявка (нині с. Шевченкове Конотопського р-ну Сум. обл.) в родині суд. службовця Матфтея (Матвія) Ілліча (від 1836 — дворянина; див. Лазаревські). Отримав домашню освіту. 1829—33 навч. в Черніг. г-зії. 1841 закінчив юрид. ф-т Харків. ун-ту. Потому (і до 1842) служив у Харків. палаті цивільного суду в чині губернського секретаря. Згодом переїхав на Дон, працював домашнім учителем у сім’ї героя Війни 1812 В.Орлова-Денисова.
У лютому 1844 на філос. ф-ті Харків. ун-ту захистив роботу на звання кандидата. Займався літ. діяльністю. Відомі його переклади рос. мовою творів В.Шекспіра (опубл. 1845 і 1865). 1846 переїхав до Санкт-Петербурга, оприлюднив там свій перший твір — оповідання «Ночь в степи». Через матеріальну скруту 1847 поступив на держ. службу. Отримав чин колезького секретаря і був призначений чиновником з особливих доручень при голові Оренбурзької прикордонної комісії. Як і його брати Федір і Михайло, брав активну участь у долі Т.Шевченка, засланого до Орської фортеці для відбування військ. служби, допомагав йому матеріально (однак безпосередньо познайомився з ним лише через 10 років — у березні 1858. Після зустрічі поет записав у щоденнику: «На удивление симпатичные люди эти прекрасные братья Лазаревские, и все шесть братьев, как один, замечательная редкость!»). 1848 відбув до С.Петербурга у службових справах, там познайомився з В.Далем (у той час останній був правителем особливої канцелярії мін-ва внутр. справ) і за його сприяння у червні цього ж року був призначений чиновником з особливих доручень при петерб. цивільному губернаторові, а згодом — секретарем в особливу канцелярію МВС. Поза службою допомагав В.Далеві в роботі над «Толковым словарем живого великорусского языка», одночасно склав «Малорусско-русский словарь» (нині рукопис зберігається в рукописному відділі Нижегородської б-ки). Продовжував літ. діяльність. 1851 були опублікова-
26 ЛАЗАРЕВСЬКИЙ
Г.О. Лазаревський.
ні його оповідання «Мои старые знакомцы». 1852—62 працював у департаменті уділів, 1863—90 — у МВС: віце-директор та в. о. дир. департаменту заг. справ МВС (1863—66), член ради міністра внутрішніх справ та член ради гол. управління у справах друку (1867—90). Від 1873 — таємний радник. Мав широке коло знайомих у держ. і літ. колах: І.Гончаров, Г.Данилевський, Марко Вовчок, О.Писемський, І.Тургенєв, М.Салтиков-Щедрін та ін. Залишив спогади «Мое знакомство с Далем» та спогади про Марка Вовчка (останні, однак, не опубліковані). Допомагав у отриманні дозволу на видання ж. «Киевская старина». П. у м. С.-Петербург, похований на Смоленському кладовищі. Літ.: Лазаревський О. Короткі біографії братів Лазаревських. В кн.: Український археографічний збірник, т. 2. К., 1927; Лазаревский Василий Матвеевич. В кн.: Русские писатели. 1800—1917. Биографический словарь, т. 3. М., 1994. Н.О. Герасименко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Лазаревський Василь Матвійович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
