ЛАВРСЬКА ІКОНОПИСНА ТА МАЛЯРСЬКА МАЙСТЕРНЯ, Іконописна та малярська майстерня Києво-Печерської лаври. Згідно з літописами і Патериком Києво-Печерським майстерня була заснована наприкінці 11 ст. й невдовзі стала визначним центром іконопису Київської Русі. Фахова худож. школа виникла тут, однак, лише наприкінці 17 ст. У зв’язку з цим інколи історію майстерні поділяють на два періоди: «до» і «після», проте для цього немає достатніх підстав. Києво-Печерська лавра ще з часів Київ. Русі була осередком і іконопису, і малярства (див. Іконотворчість). Одним із перших її майстрів був печерський чернець Алімпій, котрий, імовірно, брав участь у розписі новозбудованої Великої церкви Печерської (Успенського собору) і водночас навч. техніки фрескового живопису (див. Фреска) в грец. майстрів, які прибули до Києва з Візантії 1083. Грец. майстри працювали разом із давньорус. іконописцями над внутр. оздобленням собору аж до його освячення 1089. 1951 на території Києво-Печерської лаври поблизу Успенського собору археологи розкопали залишки давньої майстерні з виготовлення смальти для мозаїки.
Свенська (Печерська) Богоматір з предстоящими Антонієм Печерським (справа) та Феодосієм Печерським. Ікона київського письма. 1288. Оригінал зберігається у Державній Третьяковській галереї (Москва, РФ).
Богоматір Велика Панагія (Ярославська Оранта). У верхніх кутах у медальйонах зображення архангелів Михаїла та Гавриїла. Ікона київського письма. Бл. 1114. Оригінал зберігається у Державній Третьяковській галереї (Москва, РФ).
Про високий рівень давньорус. мист-ва в лаврі свідчать, зокрема, створені Алімпієм ікони, що збереглися до сьогодення, — «Свенська (Печерська) Богоматір з предстоящими Антонієм і Феодосієм» і «Ярославська Оранта» (обидві перебувають у зібранні Третьяковської галереї в Москві, РФ), а також твори ін. майстрів, напр., мініатюри до Київського Псалтиря 1397, рельєфний триптих «Богоматір з Антонієм і Феодосієм» (1470). Як школа живопису майстерня почала діяти від кінця 17 ст., з нею була пов’язана творчість видатного укр. гравера Антонія (Тарасевича). У лаврській малярні 17 ст. працювали ченці-малярі й навчалися учні-«молодики». У різні роки майстерню очолювали: Іван (Максимович) і Феоктист (Павловський; 1724—44), Алімпій (Галик; 1744—55), італ. худож. В.Фредериче (від 1755), Захарія (Голубовський; від 1763). Навчання проводилося в ізольованих келіях, учні та ченці-іконописці були відокремлені одні від одних. Такий «келійний» характер майстерні було кардинально змінено 1763 спеціально організованою об’єднаною лаврською малярнею.
Майстерня мала свою систему худож. навчання. Учнями школи були представники різних соціальних прошарків сусп-ва — духовенства, міщан, селян. На першому ступені навчання вони опановували можливості зображення рослин, природних ландшафтів, тварин, людей. На другому — виконували станкові іконописні роботи і займалися монументальним розписом. Збереглися численні навч. малюнки учнів лаврської майстерні й роботи її викладачів, виконані в 1-й пол. 18 ст., зокрема естампи, серед яких чимало портретів визначних церк. і політ. діячів. Зараз ці роботи становлять неабияку культ. та наук. цінність, є своєрідною енциклопедією тогочасного укр. живопису. Так само куншти (кужбушки, кунштбухи; куншт — малюнок, картинка) на реліг. сюжети, що створювалися в майстерні з кінця 17 ст., віддзеркалюють особливості усієї укр. графіки та живопису тієї епохи. Про високу вправність іконописців майстерні свідчать визначні пам’ятки укр. монументального живопису. Протягом багатьох століть Києво-Печерська лавра зазнавала численних нападів ворогів, пожеж і руйнувань, але щоразу храми та церкви відбудовувалися й наново розписувалися. Так, після пожежі 1718 Свято-Успенський собор було відновлено 1724—31, а 1734—44 поновлено розписи Троїцької надбрамної церкви. У розписах екстер’єру Троїцької церкви брав участь один із найкращих лаврських майстрів Алімпій (Галик). 1772—76 лаврські іконописці разом із найбільш обдарованими учнями майстерні відреставрували живопис Свято-Успенського собору. За 5 років роботи тут попрацювали більш як 40 майстрів, серед них: П.Боличевський, С.Гаращенко, С.Горох, О.Рунецький, Г.Тесленко, Я.Дяченко, А.Соколовський та ін. Від 1860 майстерню очолив акад. А.Рокачевський. Після капітального ремонту церкви Всіх Святих 1906 розпочалися роботи з розпису її інтер’єрів. У них під кер-вом І.Їжакевича брали участь 24 художники, з яких 12 були учнями монастирської худож. школи.
За рад. влади стався занепад майстерні, в реставраційних підрозділах створеного на території лаври 1926 історико-культ. заповідника (нині Києво-Печерський національний історико-культурний заповідник) підтримувалися лише деякі її традиції. З відновленням монастиря 1988 розпочався новий етап в історії майстерні, її фахівці працюють, зокрема, на реставрації лаврських храмів. Літ.: Жолтовський П.М. Малюнки Києво-Лаврської іконописної майстерні. Альбом-каталог. К., 1982; Очерки истории Киево-Печерской лавры и заповедника. К., 1992; Скарби Києво-Печерської лаври. К., 1997; Серафима. История Киево-Печерской лавры. К., 2001; Степовик Д. Історія Києво-Печерської лаври. К., 2001; Хведченя С.Б. Святыни и святые Киево-Печерской лавры. К., 2001. С.Б. Хведченя.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЛАВРСЬКА ІКОНОПИСНА ТА МАЛЯРСЬКА МАЙСТЕРНЯ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
