ЛАВРІВСЬКИЙ Юліан Григорович (1821—05.05.1873) — політ., громад. і культ. діяч. Н. в с. Мшана на Лемківщині (нині Кросненський пов. Підкарпатського воєводства, Польща) в сім’ї греко-катол. священика. Навч. у Перемишлі в г-зії і на т. зв. філос. студіях, які відкривали шлях до університетської освіти. Здобув вищу юрид. освіту у Львів. ун-ті (нині Львівський національний університет). 1848—61 мешкав у Самборі, де працював у суд. установах; 1861 переселився до Львова. Член Головної руської ради (1848), «Руського собору» (1848), учасник «Собору руських учених» (1848), член Ставропігійського інституту (від 1849; у 1862—63 — віце-сеньйор), один із засн. т-ва «Руська бесіда» (1861) та укр. театру при ньому (1864), радник Вищого крайового суду у Львові (з 1864), один із засн. Галицького рустикального (селянського) банку (1867), голова т-ва «Просвіта» (1870—73; див. Просвіти), депутат Галицького крайового сейму (з 1861) та його віце-маршал
(з 1869), засн. газ. «Основа» (1870—72). У 1860-х — на поч. 1870-х рр. належав до невеликої групи укр. діячів старшого покоління у Галичині, які, залишаючись консерваторами-традиціоналістами, критикували пророс. тенденції в укр. нац. русі (див. Москвофільство) та симпатизували народовцям. Поділяв австрофільські, полонофільські й українофільські ідеї. Цивілізаційний орієнтир для галицьких і наддніпрянських українців на осяжне майбутнє бачив у польс. к-рі й орг. взірцях польс. нац. руху. Речник українсько-польс. порозуміння на засадах рівноправ’я. 1869 виступив у Галицькому крайовому сеймі з проектом українсько-польс. угоди, який передбачав у відповідь на відмову українців від вимоги адм. поділу Галичини за нац. ознакою надати їм широкі права в галузі адміністрації та освіти. Але через протидію з боку польс. консерваторів зі Східної Галичини та непримиренну антипольс. позицію «москвофілів» тільки деякі положення проекту були реалізовані. Осн. наслідки угоди — фінансування укр. театру «Руської бесіди» з крайового бюджету та запровадження (з 1874) в чотирьох старших класах Академічної г-зії у Львові навчання укр. мовою. В питанні щодо усунення в Галичині адміністративно-політ. та мовної дискримінації українців не вдалося досягти порозуміння в сеймових комісіях. Народовці використовували впливи Л. в польс. і австрійс. урядових колах для легітимізації свого місця в політ. спектрі Галичини. П. у м. Львів. Літ.: Мудрий М. Спроби українсько-польського порозуміння в Галичині (60—70-і роки XIХ ст.). В кн.: Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність, вип. 3—4. Львів, 1997; Чорновол І. Українська фракція Галицького крайового сейму. 1861—1901 (Нарис з історії українського парламентаризму). Львів, 2002; Мудрий М. Юліан Лаврівський (1821—1873): портрет галицького полонофіла. В кн.: Lw\w. Miasto— spoleczen`stwo—kultura: Studia z dziej\w Lwowa, t. 5: Ludzie Lwowa. Krak\w, 2005; Moklak J. W walce o to]samos`c` Ukrain`c\w. Zagadnienie j=zyka wykladowego w szkolach ludowych i s`rednich w pracach galicyjskiego Sejmu Krajowego 1866—1892. Krak\w, 2004. М.М. Мудрий.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Лаврінський Юліан Григорович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
