ЛАВРІВСЬКИЙ Іван (Іоанн) Васильович (15.05.1773—25.06.1846) — греко-католицький священик, громад. діяч, бібліофіл, мовознавець, історик, педагог. Професор
(1801). Н. на Західній Бойківщині в с. Терка (нині село Підкарпатського воєводства, Польща) в родині настоятеля греко-катол. парафії. 1891 закінчив г-зію в Перемишлі (нині м. Пшемисль, Польща). Вищу освіту здобував (1795) у Львові в греко-катол. духовній семінарії. Продовжив навчання у Львів. ун-ті, з 4-го курсу був помічником професора кафедри історії Церкви. 1798 висвячений на священика і цього ж року став працювати префектом Львів. греко-катол. духовної семінарії. 1801 захистив докторську дис. з теології, а в 1802 — з філософії. Одночасно з працею у семінарії викладав в ун-ті: 1800— 01 — історію Церкви, 1801—02 — логіку, метафізику й етику, 1803—04 — філософію і грец. мову, 1804—07 — моральну теологію; 1806—15 був професором пасторальної теології. 1815 призначений ректором Львів. генеральної духовної семінарії й каноніком митрополичої капітули. 1820 переїхав до Перемишля, займав там посади кафедрального проповідника (до 1833), каноніка єпархіальної капітули (архідиякона і декана), просинодального екзаменатора львів. архієпархій (римо-катол., греко-катол. й вірмено-катол.) і перемишльських греко- і римо-католиц. єпархій, дир. греко-катол. друкарні (1828—32). Продовжував пед. і викладацьку діяльність, був професором римо-катол. теологічного закладу, директором Ін-ту дяків і вчителів. Дбав про розвиток нар. шкільництва, підготував кілька підручників, у т. ч. 1837 написав один із перших посібників з методики навчання у парафіяльних школах. Мав широке коло наук. і культ. інтересів, від 1820 був почесним членом Краківського наук. т-ва, підтримував контакти з багатьма науковцями. Був знавцем церковнослов’ян. мови й нар. галицького діалекту. Зробив внесок у розвиток реліг. і громад. життя, доклав чимало зусиль до заснування б-к при греко-катол. капітулах у Львові і Перемишлі. Колекціонував культ. цінності, створив бібліотечні, іконографічні й нумізматичні зібрання (налічували 33 тис. книг, 300 рукописів й інкунабулів, 200 монет, 70 ікон, велику кількість графічних
творів; в цілому за обсягами не поступалися відомій колекції кн. Ю.-М.Оссолінського). Свої колекції заповів греко-катол. капітульним б-кам у Львові й Перемишлі. П. у м. Перемишль. Праці: Positiones ex universis disciplinis theologicis. Lwo`w, 1801; Status scholarum nationalium in diocesi premisliensi riti graeco-catholici anno 1836. Lwоw, 1836; Elementarz ruski, niemiecki i polski dla szkоl parafialnych w Galicji. Przemys`l, 1838. Літ.: Студинський К. Причинки до історії культурного життя Галицької Руси в літах 1833—1847. Відбитка з XI і ХII т. Збірника фільольоґічної секції НТШ. Львів, 1909; Андрохович А. Іван Лавровський. Один з піонірів українського відродженя в Галичині. 1773—1820. «ЗНТШ», т. СХХVIII, 1919; St=pien` S. Rola Przemys`la w ukrain`skim odrodzeniu narodowym w Galicji w pierwszej polowie XIX wieku. «Warszawskie Zeszyty Ukrainoznawcze», 1999, t. 8/9; Лірвак з-над Сяну. Перемиські друки середини XIХ ст. Перемишль, 2001; Стеблій Ф. Предтеча «Руської Трійці». Перемиський культурно-освітній осередок першої половини XIХ ст. Львів, 2003; Пристай М. Львівська греко-католицька духовна семінарія 1783—1945
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Лаврінський Іван Васильович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
