КУН (Kun) Бела (20.02.1886— 30.11.1939) — міжнар. революц. діяч. Н. в Трансильванії (істор. обл. на пн. Румунії) в родині сільс. писаря. Закінчив реформатську колегію (г-зію). Навч. у Клузькому ун-ті на юрид. ф-ті. Оприлюднив низку антиурядових статей, за що притягався австроугор. урядом до відповідальності. Від 1902 — чл. Соціал-демократ. партії Угорщини. З початком Першої світової війни був мобілізований до австро-угор. армії, служив рядовим, згодом став прапорщиком. Від 1916 — у рос. полоні. У цьому ж році вступив до РСДРП(б). Після жовтневих подій 1917 (див. Жовтневий переворот у Петрограді 1917) переїхав до Петрограда (нині м. СанктПетербург, РФ), працював у більшовицьких газетах, у т. ч. в газ. «Правда». Від травня 1918 — голова Федерації іноземних груп РКП(б). У серп. 1918 — комісар загону інтернаціоналістів на Сх. фронті, потім військ. комісар 3-ї бригади Середньоуральської д-зії. У листоп. 1918 нелегально повернувся до Угорщини, де став одним із засн. Комуніст. партії Угорщини, був обраний її головою. В уряді Угор. Рад. Республіки (берез.—серп. 1919) — нарком з іноз. і військ. справ. Після падіння республіки емігрував до Австрії, а в серп. 1920 приїхав до рад. Росії. У жовт.—листоп. 1920 — чл. РВР Південного фронту, керував політ. роботою. Від листоп. 1920 — голова Крим. обласного ревкому. Разом з Р.Землячкою наприкінці 1920 — поч.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КУН» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
