КУЇЛОВСЬКИЙ-САС Юліян (01. 05.1826—04.05.1900) — діяч Української греко-католицької церкви, митрополит Львівський і Галицький (1899—1900). Н. в с. Конюшки-Королівські Комарнянського деканату (нині село Самбірського р-ну Львів. обл.) в сім’ї місц. декана (старшого священика, який наглядав за кількома парафіями). Початкову освіту здобув у м. Рудки, потім навчався у Самборі, Львові і Перемишлі (нині м. Пшемисль, Польща), отримав диплом про середню освіту. В добу революцій 1848—1849 років в Європі спочатку брав участь у польс. повстанському русі (за це втратив право на проживання в Галичині), а потім в угор. повстанні (у складі польс. легіону). Після придушення повстання як вигнанець деякий час жив у Сербії, Болгарії й Туреччи-
ні. Познайомившись з франц. священиками-місіонерами, зазнав їхнього впливу й переїхав до Парижа (Франція), де став відвідувати духовну семінарію св. Сульпіція. 1854 закінчив навчання і був висвячений на священика. Виконував функції капелана монастиря сестер-бенедиктинок у Парижі. 1857, завдяки клопотанням папи Пія IХ, австрійс. влада дала йому амністію й він повернувся в Галичину. Став парохом у Руському Селі Бірчанського деканату Перемишльської єпархії, в якій згодом обіймав дедалі вищі посади: від 1883 — ректор духовної семінарії в Перемишлі, з 1890 — єпископ-суфраган (помічник). 1891 очолив Станіславську греко-катол. єпархію. Цього ж року був учасником Львів. собору УГКЦ. Після смерті митрополита Львівського і Галицького Сильвестра Сембратовича (1885—98) польс. і австрійс. правлячі кола, прагнучи покінчити з надмірною політизацією УГКЦ, сприяли тому, щоб саме К.-С. був номінований на вакантну посаду митрополита. Ставши несподівано для багатьох митрополитом, К.-С. зробив кілька спроб обмежити громадсько-політ. активність греко-катол. духовенства. Це викликало обурення укр. політ. сил, і тоді К.С. зосередився винятково на реліг. діяльності, зробив щедрі доброчинні пожертвування на потреби церкви. У церк. питаннях займав позицію «тихого обрядовця» (відстоював усталені церк. традиції та обряди і протистояв нововведенням), у політ. — був послідовним монархістом. Його консерватизм, зокрема протидія запровадженню фонетичного правопису, був співзвучним з політ. позиціями галицьких русофілів. Він був прихильником відновлення греко-катол. церкви на укр. землях у складі Російської імперії. У квіт. 1900, за кілька тижнів до смерті, йому надано чин таємного радника австрійс. двору. П. у м. Львів, похований у крипті собору святого Юра. Літ.: Матковський С. Три синодальні архієреї. Спомини з життя і діяльності преосвящених о. Юліяна Куїловського, д-ра Юліяна Пелеша і д-ра Сильвестра Сембратовича. Львів, 1932; Назарко І. Київські і Галицькі митрополити. Біографічні нариси (1590—1960). Рим, 1962; Колб Н. Ми-
трополит Юліан Сас-Куїловський: шлях зі Станіслава до Львова. В кн.: Lw\w: miasto—spo»eczeЅstwo—kultura, t. 5. Krak\w, 2005. О.Г. Аркуша.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КУЇЛОВСЬКИЙ-САС» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
