КУЗЬМА Роман Володимирович (псевд. — Турянський; 25.05. 1894—29.08.1940) — громад. та політ. діяч. Н. в с. Стриївка (нині село Збаразького р-ну Терноп. обл.). Закінчив Академічну гімназію у Львові. Навч. на мед. ф-ті Львів. ун-ту. У роки Першої світової війни був 1915—16 чл. Інтернац. революц. соціал-демократії. Написав кілька антивоєн. статей. У роки українсько-польської війни 1918—1919 — лікар 1-ї бригади Укр. січових стрільців Української Галицької армії. Від
1920 — в УСРР. Деякий час працював на пед. і парт. роботі в Бердичеві, потім був скерований Комінтерном (див. Інтернаціонал Комуністичний) на підпільну роботу в Західну Україну. Від 1924 — член ЦК, з 1925 — член політбюро ЦК КПЗУ (див. Комуністична партія Західної України), з 1926 — представник КПЗУ в польс. секції Комуністичного Інтернаціоналу. Після розколу ЦК КПЗУ на «більшість» і «меншість» разом з Й.Кріликом (Васильківим) очолив «більшість», критикував політику партійного керівництва УСРР на чолі з Л.Кагановичем. У своєму виступі на засіданні секретаріату Виконкому Комінтерну 28 берез. 1927 заперечив обґрунтованість звинувачень кер-ва КП(б)У на адресу колиш. наркома освіти УСРР О.Шумського. 18 лют. 1928 виконком Комінтерну за поданням ЦК КПЗУ-меншості, ЦК КП(б)У та ЦК Компартії Польщі виключив «групу Василькова— Турянського» з партії і Комінтерну. У квіт. 1928 опублікував у газеті нім. лівоопозиційного Ленінського союзу «Die Fahne des Kommunismus» («Прапор комунізму») «Лист з Польщі», в якому піддав критиці сталінську політику в нац. питанні. У жовт. 1928, після саморозпуску КПЗУ-більшості, очолив «групу колишньої КПЗУ-більшості». 1929 визнав свої «помилки» і звернувся до ЦК КПЗУ і ЦК Компартії Польщі з проханням поновити його в партії, однак поновлений не був. 1932 переїхав до Москви, працював у видавництві Профінтерну. Проходив у справі «української контрреволюційної організації, що прагнула повалення радянської влади збройним шляхом» і яку нібито очолював М.Волобуєв. Останній після арешту й допитів підписав протокол, в якому зазначалося, що «українська контрреволюційна організація» мала два центри, до одного з яких — московського — входили К., О.Шумський, П.Солодуб і М.Полоз. 8 лют. 1933 заарештований в «Української військової організації» справі і колегією ОДПУ СРСР засуджений до 5 років позбавлення волі. Покарання відбував у Владимирській в’язниці («Владимирський централ»). Після звільнення жив у Москві, працював у редакції дру-
кованого органу ЦК ВКП(б) «Крестьянская газета» (виходила з 25 листопада 1923 до 28 лют. 1939). 11 лют. 1939 щодо нього розпочалося нове слідство за звинуваченням у шпигунській діяльності на користь Німеччини й Польщі. 13 берез. 1939 був арештований і ув’язнений. Під час допитів підписав зізнання, які від нього вимагали слідчі, однак під час закритого судового засідання Військової колегії Верховного суду СРСР у Москві 16 лип. 1940 відмовився від своїх показань. Проте був засуджений до смерті. Страчений у Москві. Його тіло було кремоване, а прах похований на Донському кладовищі. Реабілітований 11 верес. 1958. Літ.: Галушко Є.М. Нариси історії ідеологічної та організаційної діяльності КПЗУ в 1919—1928 рр. Львів, 1965; Борці за возз’єднання: Біографічний довідник. Львів, 1989; Сливка Ю. Сторінки історії КПЗУ. Львів, 1989; Рубльов О.С., Черченко Ю.А. Сталінщина й доля західноукраїнської інтелігенції. К., 1994; Литвин М. Українсько-польська війна 1918—1919 рр. Львів, 1998; Довідник з історії України, т. 3. К., 2001. Расстрельные списки. Москва. 1935—1953. Донское кладбище. М., 2005 (також Web: http://www.memo.ru/memory/donskoe/d40.htm). К.Є. Науменко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Кузьма Роман Володимирович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
