КУЗЬМА Киянин (Кузьмище; р. н. і р. с. невід.) — милостник (милостниками в часи Київської Русі називали людей, які були залежними від князя і отримували від нього «милость» — коней, зброю, землю — або ж були їх вільновідпущениками) владимирського і суздальського кн. Андрія Боголюбського, відомий з повісті про вбивство цього князя (1174), вміщеної до Київського літопису (Поширена редакція). Згідно з текстом повісті, К. закликав убивць князя укрити його тіло і занести в церкву. Деякі дослідники вважають, що повість була вписана до зведення Київ. літопису, що створювалося 1179 при дворі вел. кн. київ. Святослава Всеволодича, або на підставі розповіді самого К., або навіть самим К. За гіпотезою Б.Рибакова, К. також є автором ін. літописних фрагментів, переважно — повідомлень про закладення церков, що збереглися у Владимирському зводі (1155—75) і представлені Лаврентіївською та Іпатіївською редакціями. Літ.: Ипатьевская летопись. В кн.: ПСРЛ, т. 2, стб. 580—595. СПб., 1908; Серебрянский Н.И. Древнерусские княжеские жития. М., 1915; Лихачев Д.С. Русские летописи и их культурно-историческое значение. М.—Л., 1947; Рыбаков Б.А. Русские летописцы и автор «Слова о полку Игореве». М., 1972. Т.Л. Вілкул.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Кузьма Киянин» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
