КУДРЯ Данило Євменович (09. 12(28.11).1885 — після 1961) — політ., військ., банк. та кооп. діяч. Н. на х. Березівський (нині с. Березівка Полтав. р-ну Полтав. обл.) в заможній сел. родині. Закінчив Казанське піх. уч-ще (1906). Учасник російсько-японської війни 1904—1905 та Першої світової війни, штабс-капітан (1916). 1908—18 — чл. Партії соціалістів-революціонерів. 1917 — голова солдатського к-ту 41-го корпусу. У жовт. 1917 Генеральний секретаріат Української Центральної Ради призначив К. комісаром Південно-Західного фронту, наприкінці 1917 К. обрано його головнокоманд. 1918 примкнув до партії боротьбистів (див. Українська партія соціалістів-революціонерів). Від серп. 1919 — кер. протиденікінського боротьбистського підпілля в Одесі. Згодом, до жовт. 1919, — заст. наркома продовольства УСРР, виступав проти більшовицької т. зв. продовольчої диктатури. 1920 — один із кер. Харків. губернського к-ту Української комуністичної партії (боротьбистів), потім — чл. КП(б)У, очолював продовольчий від. Галицького революційного комітету 1920. У 1920— 30-ті рр. — на керівній кооп., госп., фінансовій роботі. 1922 як член правління Українбанку в Харкові був одним з перших акціонерів укр.-амер. видавничого т-ва комуніст. спрямування «Космос». Восени 1928 як управитель Укрсільбанку — чільний учасник таємних переговорів із західноукр. кооперацією у Львові та Варшаві «під дахом» Повноважного представництва СРСР у Польщі й загальним кервом «українського» радника Повпредства Ю.Коцюбинського. Кооперація УСРР виділила західноукр. колегам товарний кредит у 100 тис. золотих рублів — хар-
ків. урядовці розраховували таким чином опанувати розгалуженою мережею укр. кооперативів Західної України. Але задум зазнав фіаско. Був ініціатором створення й заст. голови правління (фактичним керівником) пайового т-ва «Укрробсельтеатр», що його формально очолював П.Любченко, метою якого була фінансова підтримка вітчизн. театрального мист-ва. Діяльний учасник українізації (див. Українізації політика) вітчизн. опери 1920-х рр., особисто брав участь у переговорах щодо ангажування низки провідних моск. співаків (А.Нежданової, Л.Собінова та ін.) для виконання партій укр. мовою в оперних театрах Харкова, Києва, Одеси. Заарештований 12 груд. 1934 на посаді дир. Всеукр. контори Банку фінансування соціаліст. сільс. госп-ва СРСР за обвинуваченням у належності до керівного центру «Контрреволюційної підпільної боротьбистської організації» (див. «Контрреволюційної боротьбистської організації» справа 1935). Тоді ж виключений з КП(б)У. К. інкримінувалося, що «як управитель Всеукраїнської контори Сільськогосподарського банку, на ґрунті своїх націоналістичних переконань, у період 1932—34 рр. провадив шкідницьку діяльність у справі фінансування сільського господарства». 28 берез. 1935 виїзною сесією Військ. колегії Верховного суду СРСР у Києві засуджений до 7 років позбавлення волі. Після подання апеляції справа К. вдруге розглядалася 7—18 черв. 1935 Спецколегією Верховного суду УСРР, яка засудила його до страти. Президія ЦВК УСРР замінила вирок 10 роками таборів. Покарання відбував у відділеннях Дальлагу НКВС СРСР у Хабаровському краї РРФСР. Звільнений 10 квіт. 1947. До 20 трав. 1948 працював майстром з переробки овочів у «Торгплодовочі» м. Бєлгород Курської обл. (нині Бєлгород — обласний центр РФ). Згодом завідував Харабалинським опорним пунктом Всесоюзного НДІ консервної пром-сті в с. Харабали Астраханської обл. РРФСР. Вдруге заарештований 12 трав. 1950 Управлінням Мін-ва
держ. безпеки СРСР по Астраханській обл. Згідно з постановою Особливої наради при Міністрі держ. безпеки СРСР від 19 серп. 1950, «за належність до есерів й націоналістичної організації» засланий на поселення до Акмолинської обл. Казах. РСР. Визначенням Військ. колегії Верховного суду СРСР від 4 серп. 1956 вирок Військ. колегії Верховного суду СРСР щодо К. від 28 берез. 1935 скасований «за відсутністю складу злочину». 30 листоп. 1956 Судова колегія з кримінальних справ Верховного суду РРФСР скасувала постанову щодо К. Особливої наради при Мін-ві держ. безпеки СРСР від 19 серп. 1950. Згодом мешкав на ст. Пєрєдєлкіно під Москвою, листувався з Ю.Смоличем, не приховуючи власної укр. нац. ідентичності. Літ.: Юренко О.П. Данило Кудря на тлі свого часу. В кн.: Реабілітовані історією. К.—Полтава, 1992; Шаповал Ю.І. Україна 20—50-х років: сторінки ненаписаної історії. К., 1993; Костюк Г. Сталінізм в Україні: Генеза і наслідки: Дослідження і спостереження сучасника. К., 1995. О.С. Рубльов.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КУДРЯ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
