КРЮКОВ Микола Олександрович (1800—11.08(30.07).1854) — військовик, декабрист, музикант. Брат О.Крюкова. З дворян. Син
поміщика — нижегородського губернатора — та його дружини–англійки Єлизавети Манжен (Mangin). У дитинстві виховувався в пансіонах Москви та м. Нижній Новгород (нині в РФ), а також здобував освіту вдома у приватних педагогів. 1817 вступив до Моск. уч-ща колоноводів й ще під час свого навчання викладав там математику, був включений до імператорського почту за квартирмейстерською частиною. По завершенні навчання 22(10) берез. 1819 випущений прапорщиком. Від весни 1820 перебував у Подільській губ., проводив картографічну зйомку місцевості, став одним із найближчих друзів П.Пестеля, входив до «Союзу благоденства», а згодом — до Пд. т-ва (див. Декабристів рух). 14 (2) квіт. 1822 номінований підпоручиком. За напрацьовані на службі матеріали нагороджений орденом св. Анни 4-го ст. (1822) і 10 квіт. (29 берез.) 1825 підвищений в чині до поручика. Взяв участь у розробці планів антиурядового повстання, у створенні «Руської Правди» та в її конспіративному збереженні. Як зв’язковий 1825 координував дії Тульчинської управи та Васильківської управи. У грудні того року одразу після арешту П.Пестеля обшуканий та затриманий у Тульчині генерал-ад’ютантами О.Чернишовим і П.Кисельовим. До 9 січ. 1826 (28 груд. 1825) був ув’язнений на головній квартирі 2-ї армії, після чого з жандармом відправлений до Санкт-Петербурга на допит. 17 (5) січ. допроваджений на головну гауптвахту Російської імперії, 18 (6) того ж місяця переведений до Петропавловської фортеці. Утримувався там в умовах суворого режиму до початку 1827. Згідно з інкримінованим йому 2-м розрядом провини («брав участь в умислі на царевбивство й знищення імператорської фамілії згодою; брав участь в умислі вчинити бунт і в поширенні таємного товариства покладанням на себе доручень та залученням товаришів»), 20 (8) лип. 1826 засуджений на політ. смерть і довічну каторгу, 22 (10) лип. за конфірмацією імп. Миколи I отримав 20-літній строк каторжних робіт з подальшим поселенням у
Сибіру (невдовзі, 3 верес. (22 серп.) строк каторги змінено на 15-річний, а 20 (8) листопада 1832 — на 10-річний). Визначене покарання відбував з весни 1827 у Читинському острозі (нині м. Чита, РФ), з осені 1830 — у Петровському Заводі (нині м. Петровськ-Забайкальський, РФ). Як артист підтримував засланих декабристів грою на скрипці. 26 (14) грудня 1835 оголошений поселенцем. Навесні 1836 направлений мешкати з братом Олександром до с. Анашино (Онашино) Єнісейської губ. (нині село Красноярського краю, РФ), наприкінці року — до м. Мінусинськ тієї ж губернії (нині місто в Красноярському краї, РФ), де й помер. На засланні займався рільництвом, відкрив школу, власним коштом утримував мінусинську богадільню. Тв.: Философские записи. В кн.: Избранные социально-политические и философские произведения декабристов, т. 2. М., 1951; Из «Записной книжки». Там само. Літ.: Сильванский [Павлов-Сильванский] Н.П. Материалы двадцатых годов. «Былое», 1907, № 7; Базилевич В.М. Декабристы Крюковы, Вольф, Фаленберг и Борисовы в 1845 г. «Былое», 1925, № 5; Троцкий И.М. Ликвидация Тульчинской управы Южного общества. Там само; Восстание декабристов: Материалы, т. 8. Л., 1925; Воспоминания и рассказы деятелей тайных обществ 1820-х годов, т. 1—2. М., 1953; Нечкина М.В. Движение декабристов, т. 1—2. М., 1955; Восстание декабристов: Документы, т. 11. М., 1969; Декабристы: Биографический справочник. М., 1988; Михайлова М.С. Свод данных о декабристах (1826—1856 гг.). Красноярск, 1989. П.Г. Усенко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Крюков Микола Олександрович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
