КРУШЕЛЬНИЦЬКА Марія Степанівна (дівоче прізвище — Слобода, псевдоніми і криптоніми — Слободівна, Марія Слободівна, Марія Степанівна, Слобода-Крушельницька Марія, М.С., М.; 08.12.1876—28.08.1935) — актриса, письменниця, громад. діячка. Дружина А.Крушельницького, мати В.Крушельницької, І.Крушельницького, Б.Крушельницького, Т.Крушельницького та О.Крушельницького. Бабуся Л.Крушельницької та М.Т.Крушельницької. Н. в с. Ульгівка Рава-Руського пов. (нині Польща) в сім’ї поштового службовця, згодом — музиканта в театрі т-ва «Руська бесіда». Навчалася в укр. г-зії в м. Львів. Від 1893 грала в укр. театрі т-ва «Руська бесіда», виконувала гол. ролі в п’єсах І.Карпенка-Карого, М.Старицького, І.Франка, І.Крашевського, Г.Зудермана, Л.Толстого. З театром об’їздила всю Галичину, гастролювала в Польщі. 1899 (як указано в її неопублікованому рукописі) написала п’єсу на 3 дії «Мачуха». 1901 одружилася з А.Крушельницьким і невдовзі покинула сцену. Цього ж року в друкарні т-ва «Руська бесіда» опублікувала цикл оповідань («І хто ж вона була?», «Прощання», «Хвилі туги», «Поезія молодих її літ», «Штука»), об’єднаних у збірку під назвою «І хто ж вона була?» (Чернівці, 1901). Друкувалася в газетах «Буковина» та «Діло», альманахах, журналах «Літературнонауковий вістник», «Нові шляхи», «Нова хата». Брала участь у виданні читанок, організації театральних гуртків та культурноосвіт. закладів. Багато часу віддавала сім’ї, вихованню дітей, допомагала чоловікові в редагуванні «Нових шляхів» і «Критики». Разом з тим пропагувала ідеї емансипації жінок, зокрема в альманасі «Жіноча доля» (Коломия, 1928) опублікувала статтю «Нова жінка», в якій виклала свої думки про новий тип жінки-українки. У трав. 1934 переїхала з чоловіком і родиною до Харкова, де на той час уже жили її донька й один із синів — Іван. Продовжувала писати, виступала в періодичній пресі на педагогічні теми. Після арешту членів її родини і страти в груд. цього ж року її синів Івана й Тараса тяжко захворіла (див. також Західноукра-
їнська еміграція в УСРР 1920— 1930-х років). П. в лікарні в м. Харків. Літ.: М. Некролог. «Нова хата», 1935, № 20; Громова В., Дубина М. Марія Слободівна — акторка і письменниця. «Український театр», 1987, № 5; Погребенник Ф. Життя і смерть Марії Слободівни. «Дзвін», 1990, № 1; Луговий О. Визначне жіноцтво України. К., 1994; Крушельницька Л. Рубали ліс...: Спогади галичанки. Львів, 2001; Качкан В. Визволення... смертю (Ще одна постать у терновім вінку: Марія Крушельницька). «Українознавство», 2003, № 4 (9); Його ж. Ще одна постать на українській Голгофі (Повернення Марії Крушельницької). «Етнос і культура», 2005/06, № 2—3; Карамаш С. Знищення родини Крушельницьких. В кн.: Київ: Скарбниця документальної пам’яті, вип. 1. К., 2006; Морозюк В. Пом’яник-2. Івано-Франківськ, 2006. Г.П. Герасимова.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Крушельницька Марія Степанівна» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
