КРУШЕЛЬНИЦЬКА Лариса Іванівна (н. 05.04.1928) — археолог. Д-р істор. н. (1991), проф. (1999), дійсний чл. Наукового товариства імені Шевченка, голова його археол. комісії. Онука А.Крушельницького та М.С.Крушельницької, племінниця В.Крушельницької, Б.Крушельницького, Т.Крушельницького, О.Крушельницького, двоюрідна сестра М.Т.Крушельницької. Н. в м. Стрий у сім’ї І.Крушельницького та Галини Крушельницької (у дівоцтві — Левицька). Визначальними факторами її життєвого шляху, окрім власної природи та духу сімейних традицій, були трагічні події, пов’язані зі знищенням більшовицьким режимом більшості членів її великої родини, переслідування та важкі матеріальні умови існування. У 16 років як «остарбайтер» працювала на одному з алюмінієвих з-дів у Пд. Німеччині (м. Зінген, 1944—45). По завершенні Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945 повернулася до Львова, навчалася в серед. школі. 1947 почала працювати художником-реставратором відділу археології Львів. установ АН УРСР. Від 1951 — в Ін-ті сусп. наук АН УРСР (нині Інститут українознавства імені І.Крип’якевича НАН України). 1960 заочно закінчила істор. ф-т
Львів. ун-ту. 1961 стала м. н. с. Ін-ту сусп. наук, 1973 захистила кандидатську дисертацію й наступного року була переведена на посаду ст. н. с. Після захисту 1991 докторської дисертації займала посаду пров. наук. співробітника. У жовт. 1991 призначена директором Львів. наук. б-ки ім. В.Стефаника АН України (з 1994 — Львів. наук. б-ка ім. В.Стефаника НАН України, з квітня 2008 — Львівська національна наукова бібліотека України імені В.Стефаника), керувала цією установою до 2003, потім стала почесним її директором. Водночас від 1999 працює (за сумісництвом) професором Львівського національного університету. Є заст. голови громад. організації «Львівська бесіда». Основне наук. зацікавлення — бронзовий вік і початок залізного віку на землях Прикарпаття і Волині. Протягом майже 50літньої наукової діяльності К. керувала численними археол. експедиціями, проводила широкомасштабні дослідження археол. пам’яток, відкрила багато невідомих досі старожитностей різних археологічних культур на тер. сучасних областей Західної України. На основі аналізу отриманих матеріалів, а також археол. джерел, виділила культурно-хронологічні локальні групи пам’яток, встановила геогр. межі їх поширення, синхронізувала з к-рами Сх. і Центр. Європи. Розробила концепцію розвитку земель Прикарпаття і Волині як контактної зони етнокульт. масивів Сх., Центр. і Пд.-Сх. Європи. Була учасницею багатьох міжнар. археол. з’їздів, конгресів, конференцій, є співавтором археол. видань у Німеччині, Польщі, Румунії, Словаччині та ін. У її доробку бл. 200 наук. праць, у т. ч. 9 монографій, серед яких широке визнання отримали «Північне Прикарпаття і Західна Волинь за доби раннього заліза» (К., 1976), «Взаємозв’язки населення Прикарпаття і Волині з племенами Східної і Центральної Європи (рубіж епох бронзи і заліза)» (К., 1985), «Чорноліська культура Середнього Придністров’я» (К., 1998), а також видані спільно з ученими Львова монографії «Археологічні пам’ятки Прикарпаття і Волині» (К., 1982)
та «Археология Прикарпатья, Волыни и Закарпатья» (К., 1990) та підготовлена спільно з археологами Польщі книга «Пам’ятки гальштатського періоду межиріччя Вісли, Дністра і Прип’яті» (Київ, 1993; осн. частина текстів написана К.). Як голова археол. комісії НТШ вона є редактором і співавтором 3-х томів «Записок Наукового товариства імені Шевченка» (2002, 2004 і 2007 рр.) та ін. видань цієї комісії. Завдяки зусиллям К. у Львів. наук. б-ці НАН України було створено нові наук. структури, приділено належну увагу зберіганню фондів. У доповідях на всеукр. і міжнар. бібліотечних форумах (Австрія, Велика Британія, Німеччина, Польща, США) і численних публікаціях К. послідовно відстоює принципи цілісності й непорушності бібліотечних збірок. Вона є авторкою багатьох публіцистичних статей, есе та мемуарних творів. За книгу «Рубали ліс (спогади галичанки)» нагороджена першою премією Фонду Воляників-Швабінських при УВУ в США (2002) і Міжнар. літературно-мистецькою премією ім. Олени Теліги (2005). У різні роки за розвиток істор. науки, за багаторічну наук., орг. та видавничу діяльність, подвижницьке служіння Україні К. була нагороджена численними почесними гpaмoтaми, у т. ч. ВР України (2003), Пpeзидiї НАН України (1998, 2002, 2003), Мінва освіти України, облacниx і міських рад. 2008 нагороджена орденом кн. Ольги 3-го ст. і Почесною грамотою КМ України. Літ.: Filip J. Encyklopadisches Handbuch zur Uhr-und Frhgeschichte Europas. Prag, 1966—69; Королюк В.Д. Рецензія на працю: Крушельницька Л.І. Північне Прикарпаття і Західна Волинь за доби раннього заліза. «Советское славяноведение», 1977, № 6; Hausler A. Zeitschrift fhr Archeologie, bd 13, 1977; Вальо М. Передмова. В кн.: Лариса Крушельницька: Бібліографічний покажчик. Львів, 1998; Збірник праць на пошану Лариси Іванівни Крушельницької. Львів, 2003; Коцюбинська М., Костенко Л. Виступи на урочистостях з нагоди вручення премії ім. О.Теліги. «Жіночий світ», 2004, ч. 3; Шарафутдінова І.М. Подвижницьке служіння національній ідеї. «Археологія», 2004, № 4. М.М. Романюк.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Крушельницька Лариса Іванівна» з дисципліни «Енциклопедія історії України»