КРУТЕНЬ Євграф Миколайович (29(17).12.1890—19(06).06. 1917) — льотчик, автор перших в історії авіації праць з основ тактики повітряного бою та принципів створення загонів винищувальної авіації. Н. в м. Київ у сім’ї Миколи Євграфовича й Кароліни Карлівни. Невдовзі після його народження батьки розвелися, мати переїхала до СанктПетербурга, а він залишився з батьком, кадровим офіцером. По закінченні Київ. кадетського корпусу поступив до Павловського військ. уч-ща в С.-Петербурзі, а потім перевівся до Ко-
стянтинівського артилер. уч-ща. 1911 отримав чин прапорщика й був зарахований до 4-го кінноартилер. дивізіону, що дислокувався в Київському військовому окрузі. 1912 став підпоручиком і був переведений до 2-ї батареї 2-го кінно-гірського артилер. дивізіону. 1913 направлений на маневри, де відпрацьовувалися можливості взаємодії артилерії та авіації, там за власним бажанням був переведений до 3-ї Київ. авіац. роти, згодом служив спостерігачем і коректувальником вогню артилер. батареї з літака в авіазагоні, яким командував П.Нестеров. 9 верес. (27 серп.) 1913 був присутнім на Сирецькому аеродромі в Києві, коли П.Нестеров виконував там «мертву петлю». На поч. 1914 за рекомендацією П.Нестерова поступив у Гатчинську військ. авіац. школу і вже у вересні цього ж року без спеціальної підготовки, керуючись лише досвідом спостережень та інтуїцією, виконав дві «мертві петлі» П.Нестерова й був направлений на фронт (див. Перша світова війна). Весною 1915 керував виконанням (уперше в історії авіації) нічного групового польоту над територією противника. У листоп. цього ж року призначений командиром 2-го армійського авіазагону і невдовзі виїхав до Москви на з-д «Дукс» для випробування й приймання нових літаків. Подав на розгляд кер-ва рапорт про створення спец. авіац. винищувальних загонів для здійснення атак на ворожі літаки. Його рапорт був розглянутий в Управлінні військ. повітряного флоту, й невдовзі почалося формування таких загонів. У трав. 1916 К. був призначений командиром 2-го авіазагону винищувачів. У серп. цього ж року його загін прибув на фронтовий аеродром поблизу м. Несвіж (нині місто Мінської обл., Білорусь). Під час атак на ворожі літаки він сам збив кілька машин, а дві змусив приземлитися на своїй (зайнятій рос. військами) території. У листоп. 1916 у
419 КРУТЕНЬ
Є.М. Крутень.
Є. Крутень у кабіні літака «Ньюпор-21» (на борту фюзеляжу — зображення голови Іллі Муромця). 1917.
420 КРУТИ
складі фронтових льотчиків відряджений до Франції для вивчення досвіду союзників і нових типів літаків. Деякий час воював у франц. 3-й ескадрильї «Лелек», збив 2 нім. літаки. Був нагороджений «Бойовим Хрестом з пальмовою гілкою». Після короткочасного візиту до Великої Британії в берез. 1917 повернувся в Росію, був підвищений у званні до штабс-капітана і призначений командиром 2-ї бойової авіагрупи, що діяла на Південно-Західному фронті. Розробив понад два десятки способів атаки одиничними машинами, а також у парі та групою літаків. Був першим в історії авіації винищувачем, хто придумав і застосував на практиці вертикальний маневр у повітряному бою, а також атакування ворога парою літаків, що діють
скоординовано (з часом ці прийоми отримали найширше застосування, особливо в роки Другої світової війни). Написав (після повернення з-за кордону) серію брошур, зокрема, «Наставление летчику-истребителю», «Воздушный бой», «Военная авиация во Франции», «Что думалось в Лондоне», «Нашествие иноплеменников», «Кричащие нужды русской авиации». У повітряних боях збив більше 10 (що офіційно засвідчено) ворожих літаків. За життя був нагороджений Золотою Георгієвською зброєю, а також орденами св. Анни 4-го ст. з мечами, св. Станіслава 2-го та 3-го ст., св. рівноапостольного кн. Володимира 4-го ст. з мечами, св. Георгія 4-го ст. 6 черв. (за ст. ст.) 1917 на аеродромі під м. Тернопіль під час посадки з пустими баками після повернення з бойового завдання на невеликій висоті зірвався у штопор і розбився. Можливою причиною цього, на думку його колег-пілотів, могло бути те, що К. був поранений, або ж, як припускають інженери, під час перевороту літака непередбачувано запрацював двигун і всі розрахунки пілота виявилися марними. Посмертно його підвищили у званні до підполковника й нагородили орденом св. Георгія 3-го ст. Останки тіла К. були перевезені до Києва й поховані неподалік стіни Микільської військової церкви на тер. Видубицького Свято-Михайлівського монастиря. На честь К. 2-й бойовій авіагрупі присвоїли його ім’я та випустили спец. медаль з його зображенням. Був також створений фонд (поточний рахунок було відкрито в Могильовському банку), названий його іменем і за-
сновано стипендію для випускників військ. уч-щ. Уже за доби СРСР засл. льотчик-випробувач, Герой Рад. Союзу, киянин О.Граціанський (1905—87; він багато зробив для увіковічення в УРСР пам’яті видатних льотчиків, зокрема С.Леваневського і К.) розшукав могилу К. й організував перепоховання його праху на Лук’янівському кладовищі (див. Лук’янівський некрополь) поряд з могилою П.Нестерова (прах останнього було перенесено сюди раніше з цвинтаря, що розташовувався біля Аскольдової могили). На гроші авіаконструктора О.Антонова на могилі встановили гранітну плиту з написом «Легендарный витязь неба...» У літературі, однак, є твердження, що в могилі на Лук’янівському кладовищі помилково був перепохований не прах К., а ін. льотчика. Літ.: Бурче Е. Нестеров Петр Николаевич (1887—1914). М., 1955; Выдающийся русский летчик. «Авиация и космонавтика», 1967, № 6; Кочевых О. Зарисовки старой Лукьяновки. «Отрок», 2005, № 3 (14); Митюрин Д., Медведько Ю. Летающие тузы: Российские асы Первой мировой войны. СПб, 2006; Евграф Николаевич Крутень. Web: Авіаційна енциклопедія: «Уголок неба» (http://www.airwar.ru/ index.html). Д.В. Грузін.
Київ. Похорон героїв Крут. 1918.
Меморіал пам’яті героїв Крут біля колишньої станції Крути (нині с. Пам’ятне Борзнянського р-ну Чернігівської області). Автор А. Гайдамака. 1998—2006.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КРУТЕНЬ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
