КРУЗ (Cruis, Крюйс, Крейц, Крейць, Крейс) Корнелій (Корнеліс) Іванович (14(04).06.1657— 14(03).06. 1727) — моряк, адміністратор, гідрограф, адмірал (1721). Н. в м-ку Ставангер (Норвегія) у сім’ї голл. переселенців. З юних літ плавав на торг. суднах, 20 років перебував у
416 КРУЗ
К.І. Круз. Гравюра П.Шенка. До 1719.
королів. флоті (штатгальтер Республіки Сполучених провінцій (1672—1702) Вільгельм III Оранський був також королем Англії та Шотландії; 1689—1702), командував кораблями, став оберекіпажмейстером Амстердамського порту. 1698 (1697) взятий рос. царем Петром I на службу в порту затоки Зюрдерзее Північного моря в чині старшого віцеадмірала. Допомагав цареві вербувати іноз. мор. фахівців. Склав правила поводження на рос. флоті (т. зв. Статті Крюйса), організовував спорудження адміралтейства у Воронежі (нині місто в РФ), потім обладнував гавань у Таганрозі (нині місто Ростовської обл., РФ), зміцнював фортецю Азов, створював Азовську ескадру. 1699 у ранзі командира судна «Благое начало» та пом. командувача флотилії брав участь в очоленому царем Петром I Керченському поході («морской воинский караван»), склав нотатки про експедицію від Воронежа до Таганрога, Азова та Керчі, атлас р. Дон із картами Азовського й Чорного морів. Спеціально описав укр. козацькі човни (див. Чайка). До 1701 облаштовував азовські судна, від 1702 переведений на Біле море до м. Архангельськ (нині місто в РФ), займався наймом у Голландії майстрів корабельної справи для Рос. держави. 1704 командував першим рос. Балтійським флотом під час захисту СанктПетербурга від швед. військ, 1707 займав посаду заст. адміралтейського президента, 1708 зупинив наступ противника. 1710 повернутий до Воронежа і Азова. 1711 командував кораблем «Меркуриус» та азов-
ським загоном на російсько-турецькій війні 1710—1713. Потому знову на Балтиці. За невдале керування тамтешньою кампанією 1713 у Північній війні 1700—1721 був засуджений 1714 на смерть, але помилуваний і засланий до Казані (нині столиця Татарстану, РФ). 1715 відновлений на службі, виконував обов’язки флотського генерал-інтенданта, завідував кораблебудуванням, магазинами, ластовими (вантажними) суднами. 1717 відряджений для оборони Ревеля (нині м. Таллінн — столиця Естонії), наприкінці того ж року призначений віце-президентом щойно сформованої Адміралтейств-колегії (за відсутності в ній 1722 генерал-адмірала Ф.Апраксіна керував флотом і всіма портами Російської імперії, запровадив регулярні відомчі метеорологічні спостереження). П. у м. С.-Петербург. За заповітом похований в Амстердамі (Нідерланди). Літ.: [Берх В.Н.] Жизнеописания первых российских адмиралов, или опыт истории Российского флота, ч. 1. СПб., 1831; Материалы для истории русского флота, ч. 3. СПб., 1866; Общий морской список, ч. 1. СПб., 1885; Крюйс Корнелий Иванович. В кн.: Русский биографический словарь, [т. 9]. СПб., 1903; Бестужев Н.А. Опыт истории российского флота. Л., 1961; Шигин В. Организационная структура Российского флота в 18 веке. В кн.: Под Андреевским флагом. М., 1994; Доценко В.Д. Словарь биографический морской. СПб., 2001; Романов Б.С. Черноморскому флоту — быть!: Век 18. «Маринист», 2001, № 3; Золотарев В.А., Козлов И.А. Три столетия российского флота: 18 век. СПб, 2003; Скрицкий Н.В. Флагманы Петра Великого. М., 2004; Лурьє В.Н. Морской биографический словарь. СПб., 2005. П.Г. Усенко.
походах, 1756 приписаний до петерб. берегової команди. 1758 підвищений у лейтенанти, порядкував придворними яхтами імп. Єлизавети Петрівни. На Семилітній війні 1856— 1863 був поранений під Кольбергом (нині м. Колобжег, Польща). 11 трав. (30 квіт.) 1762 переведений у капітан-лейтенанти. 14 (3) квіт. 1766 призначений командиром фрегата «Надежда», 29 (18) квіт. став капітаном 2-го рангу, 27 (16) квіт. 1767 — командиром лінійного корабля «Евстафий Плакида», через рік — капітаном 1-го рангу. Герой російсько-турецької війни 1768—1774. Під час Хіоської битви 5 лип. (24 черв.) 1770 командуване ним судно разом із узятим на абордаж ворожим флагманом вибухнуло, однак К. дивом урятувався. За подвиг відзначений орденом св. Георгія 4го класу. Кілька років командував різними кораблями. На початку 1773 отримав од імп. Катерини II річну відпустку для відновлення здоров’я, після повернення на службу командував лінійним кораблем «Андрей Первозванный», 1775 — лінійним кораблем «Пантелеймон». 1776 досяг бригадирського рангу. 1777 відряджений на посаду помічника командуючого флоту в Азовському та Чорному морях, 23 (12) черв. очолив флотилію в Керчі, а 8 лип. (27 черв.) — також патрульну флотилію в Балаклаві. 1778 з цими з’єднаннями (вони були підначальні командувачеві рос. військ у Криму й легкого Кубанського корпусу генералпоручикові О.Суворову)
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КРУЗ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
