КРИЛОВ Микола Митрофанович (29(17).11.1879—11.05.1955) — математик, механік. Проф. (1912), д-р математики (1917), академік ВУАН (1922; нині Національна академія наук України), чл.-кор. АН СРСР (1928), акад. АН СРСР (1929), засл. діяч н. УРСР (1939). Н. в м. Санкт-Петербург у сім’ї сенатського чиновника. Виріс у родовому маєтку батька в с. Ковганівка (нині село Брусилівського р-ну Житомир. обл.). 1889 був зарахований до Київ. кадетського корпусу. По закінченні навчання в ньому 1897 подав прохання на ім’я ректора Київ. ун-ту зарахувати його вільним слухачем фіз.-мат. ф-ту. Однак йому було відмовлено через те, що він не пройшов курсу вивчення класичних мов (їх не викладали в кадетському корпусі). Цього ж року поступив до Петерб. гірничого ін-ту. По закінченні навчання 1902 за рекомендацією проф. І.Долбіна був залишений на кафедрі вищої математики для підготовки до звання професора. Цього ж року поїхав за кордон для поглиблення своїх знань і налагодження наук. зв’язків із західноєвроп. колегами. В Італії опублікував свою першу працю. 1910 повернувся на Батьківщину. Деякий час, згідно з даними краєзнавців м. Брусилів, проживав у родинному маєтку в Ковганівці, завершив тут написання праці «О разложениях в ряды по фундаментальным функциям, встречаемых при интегрировании одного дифференциального уравнения с частными производными 4-го порядка, и о разложении по полиномам Якоби» (Киев, 1911), за яку 1911 йому було присвоєно
наук. звання ад’юнкт-професора Гірничого ін-ту по кафедрі математики. Цього ж року почав читати лекції в ін-ті. 1912 був обраний проф. ін-ту. 1914 опублікував курс лекцій з диференціального та інтегрального обчислювання. 1915 захворів на туберкульоз і поїхав на лікування до Криму. Став ініціатором відкриття в Криму філіалу Київ. ун-ту, в якому могли б навчатися хворі студенти (згодом ця ідея була підтримана проф. Д.Граве, і 1918 такий філіал було створено). 1917 Київ. ун-т присвоїв йому вчений ступінь доктора математики honoris causa за обґрунтування ним методу Рітца (Application of the method of W.Ritz to a system of differentiaequations. «Известия РАН», 1917, 11, № 8; Sur les generalisations de la methode de Walter Ritz. «С. r. Acad. sci.», Paris, 1917, № 164). Невдовзі потому почав працювати в Лівадії в Таврійському філіалі Київ. ун-ту. Після окупації Криму військами Антанти (див. Антанти військова присутність на півдні України 1918—1919) філіал було переведено до м. Сімферополь і К. став проф., зав. каф-ри математики Крим. (Таврійського) ун-ту. Друкувався в ж. «Записки математического кабинета Таврического университета» (тут побачили світ понад 20 його праць). 1922 його обрали дійсним чл. ВУАН і він переїхав до Києва, очолив. кафру мат. фізики Ін-ту буд. механіки ВУАН АН УРСР. 1923 одним з його учнів став М.Боголюбов. Не раз виїздив за кордон, брав участь у роботі наук. конференцій і конгресів, читав лекції в наук. установах. Так, 1924 був на Міжнар. мат. конгресі в м. Торонто (Канада). 1926 читав лекції в Італії: спочатку в Неаполітанській АН і в Неаполітанському ун-ті, потім — у математичному ін-ті Болонського університету. 1927 читав лекції у Франції в Паризькому мат. т-ві й Паризькій АН, потім у Португалії — в Коїмбрському ун-ті (ще 1924 був обраний чл.-кор. Коїмбрської АН), а потім знову у Франції — у Страсбурзькому ун-ті. 1928 був обраний чл.-кор. АН СРСР й у верес. цього ж року брав участь у Міжнар. мат. конгресі в Болоньї (Італія). У різні роки був обраний почесним членом Амер. мат.
т-ва, Амер. мат. асоціації, Франц. мат. т-ва. Від 1930 разом з М.Боголюбовим розробляв асимптотичну теорію нелінійних коливань, створив з ним новий наук. напрям — нелінійну механіку, займався впровадженням теорії нелінійних коливань у практику. Кілька цих досліджень були з успіхом застосовані в різних галузях науки й техніки. У роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945 був спочатку евакуйований до Харкова, а потім до Уфи (нині столиця Республіки Башкортостан, РФ), 1943 переїхав до Москви. У нього загострилася давня легенева хвороба, він почав втрачати зір, однак продовжував працювати. Загалом опублікував 185 наукових праць, переважно присвячених мат. фізиці, варіаційному та операційному численню. Нагороджений 2-ма орденами Трудового Червоного Прапора (1944, 1945), орденом Леніна (1949). П. у м. Москва. Похований на Новодівичому кладовищі. 1964 президія АН УРСР на честь К. встановила премію його імені. Тв.: Избранные труды, т. 1—3. К., 1961. Літ.: Боголюбов М.М. Микола Митрофанович Крилов: До 35-річчя науково-педагогічної діяльності. «Вісті АН УРСР», 1940, № 1; Боголюбов Н.Н. Николай Митрофанович Крылов: Краткий очерк жизни и научной деятельности. В кн.: Крылов Н.М. Избранные труды, т. 1. К., 1961; Бородин А.И., Бугай А.С. Биографический словарь деятелей в области математики. К., 1973; Митропольский Ю.А. Николай Митрофанович Крылов: К 100летию со дня рождения. «Украинский математический журнал», 1979, т. 31, № 6; Боголюбов А.Н. Математики. Механики: Биографический справочник. К., 1983; Дудченко С.В. Биобиблиографический указатель «Великие ученые». «Культура народов Причерноморья», 2006, № 87; Крилов Микола Митрофанович. Web: Брусилів-online (http://www.brusilov.org.ua/vydatni_zemlyaki/index_2.htm). Д.В. Грузін, Г.С. Брега.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Крилов Микола Митрофанович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
