КРИЖАНІВСЬКИЙ Степан Андрійович (08.01.1911(26.12.1910)— 17.07.2002) — поет, літературознавець, критик, перекладач. Д-р філол. н. (1962), проф. (1963). Чл. Спілки письменників України (1934). Н. в м-ку Новий Буг у сім’ї шевця. 1928 закінчив Одес. професійну шк. Цього ж року дебютував у одес. ж. «Блиски». Продовжив навчання в Харків. ін-ті професійної освіти (закінчив 1933). 1930 опублікував поетичну збірку «Енергія», 1932 — «Країна майстрів». Належав до літ. групи «Молодняк». 1934— 37 — співробітник харків. газ. «Ленінська зміна» та журналів «Піонерія» і «Літературний журнал». Видав збірки: «Дні, дороги, друзі» (1934), «Повноліття» (1935), «Південь» (1937), «Золоті ключі» (1938), «Калиновий міст» (1939). Навчався в аспірантурі при Харків. ун-ті, по її закінченні (1940) переїхав до Києва, почав працювати в Ін-ті літератури ім. Т.Шевченка АН УРСР (нині Інститут літератури імені Т.Шевченка НАН України). На початку Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945 був мобілізований, брав участь у бойових діях, закінчив війну майором. 1946 опублікував збірку «Гори і долини», а також наук. працю «Василь Стефаник». 1948 оприлюднив працю «Андрій Малишко», 1949 — «Архип Тесленко». Цього ж року знову став працювати в Ін-ті літератури ім. Т.Шевченка: 1949—73 — зав. від., 1973—75 — зав. сектору, 1976— 87 — наук. консультант. Створив низку праць з питань теорії та історії літератури, а також про творчість укр. письменників: «Проблеми типовості в художній літературі» (1953), «Микола Бажан» (1954), «Максим Рильський» (1960, 1985), «Виховання правдою і красою» (1962), «Ху-
дожні відкриття і літературний процес» (1979), «Хвала життю» (вибране, 1981). Був одним з авторів «Історії української літератури» в 2-х т. (1954—57), «Історії української літератури» (1964), «Історії української літератури» у 8-ми т. (1967—71) та ін. Продовжував писати вірші, поеми, сонети, балади і притчі, віршовані оповідання. У різні роки видрукував збірки: «Весна людства» (1951), «Срібне весілля» (1957), «Ще не вечір» (1961), «Вічнозелене дерево життя» (1967), «Формула щастя» (1970), «Виднокруг» (1980), «Літопис» (1991). На деякі його вірші композитори П.Козицький, П.Майборода та С.Д.Козак створили пісні. Був також ред. та упорядником збірників поезій і літературно-критичних праць. Перекладав твори О.Пушкіна, М.Некрасова, Максима Горького, В.Маяковського, М.Тихонова, Янки Купали, Якуба Коласа, Пятруся Бровки та ін. Деякі його власні твори були перекладені рос., білорус., болг., польс. та чеською мовами. Написав мемуари «Ми пізнавали неповторний час» (1986) та «Спогад і сповідь з ХХ ст.» (2002). Нагороджений орденами Вітчизн. війни 2-го ст. та Червоної Зірки, а також медалями. Згідно з розпорядженнями Президента України від 2 берез. 2000 та за № 127/2002-рп, йому як видатному діячеві к-ри було призначено держ. стипендію. Літ.: Нудьга Г. Поет і літературознавець. «Прапор», 1961, № 1; Білоус Д. У вічнозеленому саду поезії. В кн.: Крижанівський С. Берізка. К., 1971; Левада О. Співець окриленого покоління. В кн.: Крижанівський С. Хвала життю. К., 1981; Логвиненко М. Степанові Крижанівському — 80. «ЛУ», 1991, 10 січ. І.М. Лисенко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Крижанівський Степан Андрійович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
