КРИВЧЕНЯ Олексій Пилипович (12.08(30.07).1910—10.03.1974) — оперний співак (бас). Нар. арт. СРСР (1956). Н. в м. Одеса. Мав міцну статуру і гарний та сильний голос. Деякий час працював молотобійцем. Навч. в Одеській консерваторії (у класі проф. В.Селявіна), водночас (з 1936) виступав на сцені Одеської філармонії. По закінченні 1938 консерваторії працював на сценах театрів опери та балету в Луганську та Дніпропетровську. З початком Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945 був евакуйований до Красноярська, з 1944 працював у Новосибірську (обидва міста в РФ) у театрі опери та балету. Від 1949 — у Москві, соліст Большого театру СРСР. Його голос відзначався красивим тембром і великим наповненням, а його виконавській майстерності були притаманні благородна простота й глибокий
психологізм, він добре володів мист-вом яскравих перевтілень. Партії: Карась («Запорожець за Дунаєм» C.Гулака-Артемовського), Виборний, Тарас («Наталка Полтавка», «Тарас Бульба» М.В.Лисенка), Іван Хованський, Борис («Хованщина», «Борис Годунов» М.Мусоргського), Руслан, Сусанін («Руслан і Людмила», «Іван Сусанін» М.Глинки), Мельник («Русалка» О.Даргомижського), Кончак («Князь Ігор» О.Бородіна), Сторожев («В бурю» Т.Хрєнникова), Кутузов («Війна і мир» С.Прокоф’єва). Провадив активну концертну діяльність, пропагуючи твори укр., рос. та зарубіжних композиторів, а також нар. пісні. 1956 виконував провідну партію в прем’єрі «Тарас Бульба» М.Лисенка в Києві. Знявся в кінофільмах «Борис Годунов» (1956, у ролі Варлаама) та «Хованщина» (1959, у ролі Івана Хованського). Гастролював за рубежем (Румунія, Болгарія, Югославія, Польща, Франція та ін.). Наспівав на грамплатівки фрагменти з опер та кілька укр. нар. пісень («Доля», «Ой важу я, важу» та ін.). Лауреат Держ. премії СРСР (1951, за виконання партії Івана Хованського в опері «Хованщина» М.Мусоргського). Після 1963 не співав на сцені. За спогадами його колеги — оперного співака (баса) І.Петрова, він, як і сам І.Петров й досить багато ін. знаменитих басів, у т. ч. й Ф.Шаляпін, захворів на діабет. П. у м. Москва. Літ.: Полякова Л. Алексей Кривченя. «Советская музыка», 1956, ч. 5; Маршкова Т. Иван Петров: Все прошлое я вновь переживаю. «Парламентская газета», 2002, 21 декабря; Те саме. Web: http://www.pr.bolshoi.net/ person/pg_petrov.htm; Бахтаров Г. Записки актера. М., 2002; Покровський Б. Явище оперного мистецтва. В кн.: Українські співаки у спогадах сучасників. К., 2003. І.М. Лисенко.
ших проповідників панславізму. З метою поширення ідеї слов’ян. єднання 1658 поїхав до Росії. Його шлях пролягав через Угорщину, Закарпатську Україну, Галичину. У Львові він затримався на 8 місяців. 1659 прибув на Гетьманщину, там йому надали протекцію спочатку І.Виговський, а потім — Ю.Хмельницький. Жив на Гетьманщині 1,5 року. Переконував козаків у необхідності підпорядкування сильній Москві. Написав про свою мандрівку укр. землями два твори: «Подорожні записки від Львова до Москви» та «Розмова з Черкасом». Після прибуття до Москви за досить різкі висловлювання про моск. політику був невдовзі відправлений «на службу» до Тобольська (нині місто Тюменської обл., РФ). На засланні написав кілька праць, найвідомішою з них стала «Політика» (1666), у ній, зокрема, обґрунтовується необхідність проведення в Рос. д-ві політ. і екон. реформ. (1965 цей твір тиражовано в Москві мовою оригіналу та в перекладі.) Царське прощення й дозвіл повернутися до Москви отримав 5 берез. 1676, згодом йому було дозволено виїхати з Росії, що він і зробив. П. поблизу Відня. Літ.: Дацюк Б.Д. Юрий Крижанич. М., 1946. Г.К. Швидько.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КРИВЧЕНЯ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
