КРИВЕЦЬКИЙ Михайло Єремійович (р. н. невід. — п. 27.08. 1929) — політ. і громад. діяч, економіст. До Лютневої революції 1917 працював у мін-ві фінансів Російської імперії в Петрограді (нині м. Санкт-Петербург), потім переїхав до Києва. Після утворення Української Центральної Ради і уряду України спочатку був обраний радником ген. секретаря фінансів, потім дир. де-
парт. Держ. скарбниці, а 18 груд. 1917 — дир. Держ. банку УНР. Тоді ж підготував доповідь «Экономико-финансовые перспективы Украинской Республики и ближайшие экономические, финансовые и политические задачи Генерального секретариата: Краткие соображения М.И. Кривецкого» (належні обрахунки йому допоміг виконати проф. А.Вольський). У документі аналізувалися екон. показники розвитку укр. земель за 1908—12 та йшлося про можливі перспективи подальшого поступу України як у складі майбутньої Всерос. Федерації, так і в статусі незалежної д-ви. К. дійшов висновку, що за умов, які склалися у сфері держ. фінансів на кін. 1917, найкращим виходом для України є проголошення на її тер. самостійної соціаліст. д-ви, монополізація, націоналізація і соціалізація пром-сті, цін, банків тощо. 9 берез. 1918 Рада міністрів УНР звільнила його з посади дир. Держ. банку УНР. Після цього він разом з М.Гаврилівим, І.Ганіцьким, А.Вольським, В.Ковалем, Х.Барановським, Ф.Королевим, К.Мацієвичем, П.Линниченком, І.Фещенко-Чопівським та В.Тимошенком зосередився на роботі в україно-німецько-австро-угор. комісії з підготовки проектів торг. договорів між Українською Народною Республікою та Центр. д-вами. За доби Української Держави відійшов від держ. справ, однак саме в цей час почали реалізовуватися запропоновані ним 1917 практичні рекомендації щодо обмеження ввозу і заборони обігу окремих рубльових номіналів, штемпелювання рублів, а також підготовки до об-
міну всієї маси рос. грошових знаків в Україні на українські. Після приходу до влади Директорії УНР і запровадження нових укр. грошей в обігу з’явилася банкнота номіналом у 100 карбованців з його підписом (виготовлена на поч. 1918). У берез. 1919 під час відступу Директорії з Києва і перебування уряду УНР у Вінниці К., як представник Української партії соціалістів-самостійників, був призначений виконуючим обов’язки нар. міністра фінансів УНР у коаліційному кабінеті проф. С.Остапенка. Однак він не прибув до Рівного, де діяли в той час держ. установи УНР, і на початку квітня замість нього обов’язки міністра фінансів було доручено виконувати Б.Мартосу. Після відступу військ УНР зі Жмеринки перебрався до Галичини, де став на бік Є.Петрушевича та О.М.Андрієвського й був призначений керуючим міністерством фінансів (у Станіславі; нині м. Івано-Франківськ). У квіт. 1920 під час реорганізації уряду в м. Кам’янець-Подільськ (нині м. Кам’янець-Подільський) А.Лівицький призначив його на посаду міністра. Після створення в трав. цього ж року нової Ради міністрів УНР з лівих партій К. емігрував до Австрії, зупинився у Відні. Згодом перебрався до Франції. П. у м. Клемарт (Франція). Літ.: Дорошенко Д. Мої спомини про недавнє минуле (1914—1920). Мюнхен, 1969; Гнатишак М. Державні гроші України 1917—1920 років: ілюстрований історико-іконографічний нарис. Клівленд, 1974; Дмитрієнко М. та ін. Гроші в Україні: факти і документи. К., 1998; Гай-Нижник П.П. Інтелігент, політик, державний діяч УНР (М.Є. Кривецький — забутий патріот України). В кн.: Література та культура Полісся, вип. 27. Ніжин, 2004. М.Ф. Дмитрієнко.
Кривий Ріг. Завод «Криворіжсталь». Фото початку 21 ст.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КРИВЕЦЬКИЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
