КРАСНОДОНСЬКИЙ РОСІЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ РАЙОН (до 1936 — Сорокинський) — див. Національні райони. КРАСНОКУТСЬК — с-ще міськ. типу Харківської області, райцентр. Розташов. на правому березі р. Мерло (прит. Ворскли, бас. Дніпра), за 22 км від найближчої залізничної ст. Гути і за 108 км (залізницею) від Харкова. Нас. 8 тис. осіб (2004). Заснований як один з опорних пунктів захисту пд. кордонів Рос. д-ви від нападів татар. Веде початок від 1651. Тоді (після Берестецької битви 1651) на місці майбутнього К. — в одному з найкращих закутків, що створила тутешня природа, — на пагорбі, неподалік річки, в оточенні лісових масивів — замешкала група переселенців з Корсуньщини, 1652 тут було збудовано острог і тоді ж ченцями з Корсуня (нині м. Корсунь-Шевченківський) був побудований чол. монастир св. апостолів Петра і Павла. У 17 і 18 ст. поселення мало назву Красний Кут. Тривалий час, до 1765, було сотенним мі-
Краснокутськ. Монастир св. апостолів Петра і Павла. Підземний хід. Фото початку 21 ст.
стечком Охтирського полку. Козаки Краснокутської сотні брали участь у Кримських походах 1687 і 1689, в Азовсько-Дніпровських походах 1695—1696. 1709 під час Північної війни 1700—1721 біля Красного Кута відбувся бій рос. війська зі шведами, в якому один зі швед. загонів зазнав поразки. У 18 ст. Красний Кут — повітове (з 1798 — заштатне) місто Богодухівського пов. СлобідськоУкраїнської губернії, від 1835 — Харківської губернії. 1773 тут мешкало 4143 особи. 1780 назву міста було дещо змінено — на Краснокутськ. 21 верес. 1781 було затверджено герб К. У ході секуляризації церк. і монастирських земель, здійснюваної в Російській імперії згідно з указом імп. Катерини ІІ від 10 квіт. 1786, місц. монастир був закритий. Трохи пізніше імп. Катерина II подарувала землі монастиря грекові за походженням (з роду Караджі) Н.Каразіну. Його молодший син — Іван (1802—58) за підтримки свого старшого брата В.Каразіна почав вести там (в успадкованому від батька маєтку Основинці) роботи з відведення води в балці, впорядкування старих (створених ченцями) ставків, спорудження тераси, доріжок, майданчиків, містків і потім заклав парк-сад. Кілька десятків років сюди доставлялись і тут прищеплювалися живці і висаджувалося насіння дерев з багатьох країн Європи, Азії, Пн. та Пд. Америки. Після смерті І.Каразіна його справу продовжив його син Іван Іванович. Він збільшив площу парку, а також заг. кількість видів і форм декоративних і плодових рослин. Всього сюди було завезено до 600 нових для укр. земель видів. Місц. мікроклімат виявився для багатьох із них (бл. 50 видів) сприятливим для акліматизації, саме звідси поширилися в ін. регіонах країни, зокрема, американський клен, акація, платан, софора. Наприкінці 19 ст. поблизу К. почали створюватися великі економії, що спеціалізувалися на вирощуванні цукрового буряку (І.Харитоненка, І.І.Каразіна та ін.). Згідно з переписом 1897, у К. проживало 6860 осіб.
299 КРАСНОКУТСЬК
Краснодон. Пам’ятник молодогвардійцям. Скульптори В. Агібалов, В. Мухін, В. Федченко, архітектор О. Сидоренко. Бронза, граніт. 1954.
Краснокутськ. Пам’ятник на могилі Івана Назаровича Каразіна. Фото початку 21 ст.
300 КРАСНОКУТСЬКИ
Краснокутськ. Пам’ятник на могилі Івана Івановича Каразіна. Фото початку 21 ст.
Від 1923 — у складі Харківської округи, з 1932 — у складі Харків. обл. Райцентр 1923—62 та від 1966. Під час Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945 з 9 жовт. 1941 до 11 серп. 1943 був окупований гітлерівцями. У ці роки місц. парку було завдано значних збитків. Від 1975 — с-ще міськ. типу. Парк-сад Каразіних (нині — «Краснокутський») отримав статус пам’ятки садово-паркового мист-ва загальнодерж. значення. На поч. 21 ст. заг. кількість тутешніх видів і форм декоративних рослин становила більше 300. На тер. парку (понад 13 га) є залишки монастиря св. апостолів Петра і Павла — старовинні печери й підземні ходи (заг. довжиною бл. 18 км); на одному з його майданчиків — поховання засновників парку — батька і сина Каразіних, тут же їм встановлено пам’ятники. Поблизу діє Краснокутська станція садівництва, працює «Музей яблук». Літ.: Багалей Д. Материалы для истории колонизации и быта степной окраины Московского Государства (Харьковской и отчасти Курской и Воронежской губерний). Х., 1890; ІМіС УРСР. Харківська область. К., 1967; Харьковская область. Х., 1993; Білоус В. Красен край наш Краснокутщина: Історико-краєзнавчий нарис. Краснокутськ, 1995; Тертишна Л.В. Нові сторінки історії дендропарку. «Промінь», 2001, 2 жовт.; Гречило А. та ін. Герби міст України (XIV — I пол. ХХ ст.). К., 2001; Тертишна Л.В. Краснокутський ПетроПавлівський чоловічий монастир. «Православна Харківщина», 2003, № 11 (листопад); Мазниця А. Перлина Харківщини. «Дзеркало тижня», 2003, 28 червня — 4 липня (№ 24). Я.В. Верменич, Д.В. Грузін.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КРАСНОДОНСЬКИЙ РОСІЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ РАЙОН» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
