КРАСНОДАР (до 1920 — Єкатеринодар) — місто, центр Краснодарського краю, РФ. Розташов. на Кубано-Приазовській (Прикубанській) низині, на правому березі р. Кубань. Річковий порт. Вузол залізничних та автомобільних шляхів. Аеропорт. Нас. 649,9 тис. осіб (2005). Заснований 1793 запороз. козаками, які у складі Чорноморського козацького війська (ЧКВ) почали заселення Кубані. 15 серп. 1793 військ. уряд Чорномор. козац. війська на чолі з отаманом А.Головатим вирішив у Карасунському Куті (місцевість на
Красноград. Краєзнавчий музей ім. П. Мартиновича. Фото 2007.
Красноград. Залишки Бельовської фортеці. Фото середини 1960-х років.
298 КРАСНОДОН
Краснодар. Обеліск на честь 200-річчя кубанського козацтва. 1897. Демонтований 1920, відновлений 1999. Архітектор В. Філіппов, автор відновлення пам’ятника архітектор О. Аполлонов. Фото початку 21 ст.
Краснодар. Пам’ятник імператриці Катерині II. Скульптор М. Мікешин. 1906. Демонтований 1920, відновлений 2006. Скульптори О. Аполлонов, В. Антонов, архітектори В. Сирмолотов, О. Кобзар і В. Назаренко.
правому березі р. Кубань) поблизу діброви (Круглик, Дубинка) заснувати місто, в якому будуть знаходитися військ. уряд та сорок куренів (див. Курені запорозькі). Першим городничим міста був обраний козак Данило Вовкоріз. Спочатку козаки називали місто Новою Січчю і будували його за взірцем Запорозької Січі. Назва Єкатеринодар та статус міста були остаточно закріплені в «Порядку загальної користі». Пізніше Єкатеринодар виконував роль фортеці та ставки отаманів Чорномор. козац. війська, а з 1860 — Кубанського козацького війська (ККВ). Тут же містився штаб ЧКВ (Військ. канцелярія, Військ. правління) й перебував нач. Чорномор. кордонної лінії, а після 1860 — штаб Кубанського козац. війська. Від 1860 Єкатеринодар — військ.-адм. центр Кубанської обл. Місто було штабквартирою всіх кінних та більшості піших полків ЧКВ, а пізніше — ККВ — і збірним пунктом усіх стройових частин. Єкатеринодарська фортеця була гол. цитаделлю війська. Тут були зосереджені адм., суд., госп., фінансові, мед., освіт. установи. Єкатеринодар із самого початку свого існування став центром ярмаркової торгівлі. Від 1794 у ньому проводилися 4 щорічні ярмарки. 1796 для торгівлі із закубанськими черкесами в місті був заснований міновий двір. Побудова залізниці Тіхорєцьк— Єкатеринодар—Новоросійськ (перше і останнє — нині міста Краснодарського краю, РФ) наприкінці 19 ст. сприяла перетворенню Єкатеринодара у великий транспортний і торг.-пром. центр. 1910—11 в місті побудовано металообробне підпр-во «Кубаноль». До закінчення Кавказ. війн 1817—64 нас. складалося лише з козаків-чорноморців. 1867 Єкатеринодар отримав статус цивільного міста і більшість козац. нас. (14 167 осіб усього нас., з них — 9632 козаки) було виселено. Однією з причин такого заходу було намагання царського уряду запобігти вірогідним проявам козац. сепаратизму. Але частка українців серед нас. міста залишалася досить значною. Подальше поповнення чисельності нас. Єкатеринодара відбувалося
Краснодарський крайовий художній музей ім. Ф. Коваленка. Фото початку 21 ст.
раїнізаційного руху на Кубані. До 1933 в місті діяли Північнокавказ. укр. пед. ін-т ім. М.Скрипника (нині Краснодарський ун-т), укр. школи, б-ки, вид-ва, укр. театральні студії та укр. літ. об’єднання. Починаючи з 1932— 33, зі згортанням рад. властями курсу на нац. відродження, у К., як і на всьому Пн. Кавказі, проводилися заходи з насильницької «деукраїнізації», масові репресії, у т. ч. проти місц. укр. діячів. Під час голодомору 1932—1933 років в УСРР політика винищення нас. голодом була поширена й на Кубань, у самому К. тоді загинуло бл. 40 тис. осіб. Відродження укр. к-ри в К. починається на поч. 1990-х рр. 1991 зареєстроване Т-во укр. культури Кубані (перший кер. — М.Тарновський). Нині діє Т-во українців Кубані (голова М.Сергієнко), виходить «Вісник Товариства українців Кубані» (ред. — проф. В.Чумаченко). Літ.: Попко И.Д. Черноморские казаки в их гражданском и военном быту. СПб., 1858; Щербина Ф.А. История Кубанского казачьего войска, т. 1—2. Екатеринодар, 1910—13; Голобуцкий В.А. Черноморское казачество. К., 1956; Білий Д.Д. Малиновий клин: Нариси з історії українців Кубані. К., 1994; Энциклопедический словарь по истории Кубани с древнейших времен до октября 1917 года. Краснодар, 1997; Польовий Р. Кубанська Україна. К., 2002. Д.Д. Білий.
Краснодар. Пам’ятник Кубанському козацтву. Скульптор О. Аполлонов. 2005.
гол. чин. за рахунок вихідців із Катеринославської губернії та Полтавської губернії. На 1897 нас. Єкатеринодара складало 65 606 осіб (українці — бл. 50 %). 1917—20 Єкатеринодар був столицею Кубанської Народної Республіки. Тривалий час місто було центром укр. к-ри та укр. нац. руху на Кубані. В Єкатеринодарі жили і творили: Я.Кухаренко, І.Попко, П.Короленко, Ф.Щербина, М.Канівецький, С.Ерастов, С.Петлюра, В.Орел, М.Вороний, А.Кащенко, В.Сулятицький, Я.Бігдай, В.Барка та ін. Тут функціонували від-ня «Просвіти» (див. Просвіти), філія Революційної української партії — «Чорноморська громада». На 1926 нас. міста налічувало 161 843 особи (українці — 30 %). У 1920-х рр., під час проведення більшовиками політики «коренізації»
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КРАСНОДАР» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
