КРАВЧУК Михайло Пилипович (12.10(30.09).1892—09.03.1942) — математик, громад. діяч. Акад. ВУАН (1929; нині Національна академія наук України). Н. в с. Човниця (нині село Ківерцівського р-ну Волин. обл.). Його батько працював землеміром, свого часу закінчив Петровсько-Розумовську академію (нині Моск. с.-г. академія ім. К.Тімірязєва), мати за національністю була полькою, знала кілька іноз. мов, зокрема нім. та італ. Початкову освіту здобув удома, чимало знань і вмінь засвоїв від батьків. 1901 сім’я переїхала до Луцька. Там К. продовжив навчання в г-зії, по її закінченні отримав золоту медаль. 1910 вступив на фіз.мат. ф-т Київ. ун-ту (нині Київський національний університет імені Тараса Шевченка) і 1914 закінчив його з дипломом 1-го ст.
278 КРАВЧУК
Пам’ятник М. Кравчуку біля головного корпусу Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» у м. Київ. Скульптор О. Скобліков. 2003.
На прохання проф. Д.Граве був залишений при ун-ті як професорський стипендіат для підготовки до наук. та викладацької роботи. У роки Першої світової війни деякий час жив у Москві. Після Лютневої революції 1917 повернувся до Києва. У серп. 1917 склав магістерські екзамени, а у верес. того ж року прочитав пробну лекцію «Про функції, що справджують теорему додавання» й отримав звання приватдоцента. За Української Народної Республіки та Української Держави викладав мат. дисципліни в 1-й та 2-й укр. г-зіях Києва та в Укр. нар. ун-ті. Працюючи в правописно-термінологічній комісії УАН, долучився до розроблення укр. мат. термінології. 1919 опублікував власний курс лекцій з геометрії та зробив перший переклад укр. мовою широковідомого російськомовного підручника з геометрії О.Кисельова. 1919 виїхав з Києва і до 1921 працював дир. і викл. математики в школі с. Саварка (нині село Богуславського р-ну Київ. обл.). Одним з його учнів там був майбутній конструктор перших турбореактивних двигунів А.Люлька (згодом він також слухав лекції К. під час навчання в Києві). Повернувшись до Києва, працював у Київ. політех. ін-ті (див. Національний технічний університет «Київський політехнічний інститут»), написав низку наук. робіт і 1924 захистив докторську дис. на тему: «Про квадратичні форми та лінійні перетворення». Цього ж року зробив доповідь про найважливіші результати своїх досліджень на 2-му Міжнар. мат. конгресі в Торонто (Канада). 1924—26 його лекції в Київ. політех. інституті слухав майбутній конструктор косміч. кораблів С.Корольов. 1928 брав участь у Міжнар. мат. конгресі в Італії, виступив на засіданні Мат. т-ва в Парижі (Франція). 1929 понад 100 організацій висунули його кандидатуру на вибори у дійсні члени ВУАН, і в черв. цього року він став академіком. Був обраний також чл. мат. спілок Франції, Німеччини, Італії. Перебуваючи на посаді голови природничого від. Інституту української наукової мови, ініціював створення 3-томного мат. словника. Листувався з багатьма відомими
вченими світу. Зберігся, зокрема, лист до К. розробника принципів й автора першого проекту (1937) обчислювальної машини на електронних лампах (ЕОМ) Дж.Атанасова, в якому той повідомляв, що скористався його (К.) розробками у своїх роботах. Активне наук. життя та відрядження за кордон стали приводом для переслідувань К. в роки сталінського терору. 14 верес. 1937 у газ. «Комуніст» пролунала перша критика на його адресу, в якій академіку дорікали за те, що він підносить «ворогів народу», бо у своїй статті «Успехи математических наук» згадав імена кількох репресованих учених. У жовт. цього ж року Президія АН УРСР визнала діяльність К. антирад. та буржуазно-націоналістичною. Йому влаштували «судилища» в Ін-ті математики АН УРСР, Київ. політех. ін-ті, Київ. ун-ті. 21 лют. 1938 він був заарештований НКВС УРСР, на його квартирі було влаштовано обшук. Ученого обвинуватили в зрадництві й шпигунстві на тій підставі, що він був членом Наук. т-ва у Львові, часто їздив за кордон, листувався із закордонними колегами. До арешту написав понад 180 робіт, у т. ч. більше 10 монографій з різних галузей математики: алгебри, теорії чисел, теорії функцій дійсної і комплексної змінних, теорії диференціальних рівнянь, теорії імовірностей і мат. статистики. 23 верес. 1938 виїзна сесія військ. колегії Верховного суду СРСР засудила К. до 20 років позбавлення волі та позбавлення політ. прав на 5 років. З Лук’янівської тюрми його відправили до Новочеркаська (Ростовська обл., РФ), а звідти у квітні 1939 — до Владивостока (Приморський край, РФ). Будучи ув’язненим, учений продовжував розвивати свої ідеї, дещо записував (записи, однак, не збереглися). У берез. 1940 його визнали непридатним до фізичної праці. Перебуваючи в м. Магадан (РФ), він відправив скаргу голові Верховного суду СРСР, датовану 16 серп. 1940, в якій писав, зокрема: «Я був приголомшений дикими обвинуваченнями, розбитий фізично нічними допитами, зокрема, цілковитим позбавленням сну протя-
гом одинадцяти діб, загостренням хвороби серця, заходами прямого фізичного впливу, морально на мене впливали криками, стогонами тих, над ким знущалися в сусідніх кімнатах». У відповідь йому відповіли, що в разі, якщо він відмовиться від визнання висунутих йому обвинувачень, то до слідства будуть притягнуті члени його сім’ї. У черв. 1941 його звільнили від робіт на шахтах. 23 лют. 1942 направили на лікування. Невдовзі К. помер. Його дружина — Есфір Йосипівна — не раз зверталася зі скаргами на несправедливі обвинувачення її чоловіка й клопотаннями про перегляд його справи, однак лише в черв. 1945 вона отримала повідомлення, що її чоловік помер у Магадані в берез. 1942. Місце поховання невідоме. Багато наук. результатів К., у т. ч. і його внесок у розробку проекту комп’ютера, дістали міжнар. визнання, сьогодні широковживаними у багатьох галузях знань є поняття «q-багаточлени Кравчука», «q-функції Кравчука—Мейкснера», «моменти Кравчука», «осцилятори Кравчука». 1956 суд. справу К. було переглянуто і закрито за відсутністю складу злочину. 1979 у селі, де народився К., встановлено його погруддя, а в місц. школі відкрито кімнатумузей. 20 берез. 1992 заг. збори АН України поновили К. у складі дійсних членів Академії. Його ім’я занесено ЮНЕСКО до Міжнар. календаря визначних наук. діячів. 2003 на території Нац. тех. ун-ту України «Київський політехнічний інститут» відкрито пам’ятник К., на ньому викарбувано, зокрема, слова вченого: «Моя любов — Україна і математика». Тв.: Вступ до вищої математики. К., 1932 (у співавт.); Елементи теорії детермінантів. К., 1933; Вибрані питання з основ аналізу нескінченно малих. К., 1933 (у співавт.). Літ.: Гупало С. Доля академіка Михайла Кравчука. «Дзеркало тижня», 2002, № 38; Кравчук О. Одержимий наукою. «Математика», 2002, № 33; Мігус С. Удома його знають лише фахівці. «Наше слово», 2003,
№ 28; Вірченко Н. Невідомий рукописний підручник М.П. Кравчука. «Київський політехнік», 2006, № 18; Шаров І. Вчені України: 100 видатних імен. К., 2006. Д.В. Грузін, Я.Л. Примаченко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Кравчук Михайло Пилипович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
