КРАВЧЕНКО Уляна (справжні прізв., ім’я та по батькові — Шнайдер Юлія Юліївна; 18.04. 1860—31.03.1947) — поетеса, письменниця. Н. в м. Миколаїв (нині місто Львів. обл.) в сім’ї українізованого німця, комісара Жидачівського пов. Її батько був помітною людиною в суспільнополітичному житті Галичини 60-х рр. 19 ст., прихильником народовської течії укр. руху (див. Народовці). Мати письменниці — Юля Лопушанська, з родини священика, виховувала доньку в любові до пісні та слова. Її захопленню літературою сприяло й те, що сім’я проживала в будинку Леонтія Устияновича, батька поета і письменника М.Устияновича. Спочатку вчилася вдома, а від 1877, після переїзду до Львова (до дядька по матері Омеляна Лопушанського, проф. права, суд. радника), — у Львів. учительській семінарії. Під впливом віршів І.Франка почала писати й самостійно вивчати укр. мову (у домі О.Лопушанського, прихильника старорусинів, як і в багатьох ін. укр. родинах Львова того часу, спілкувалися головно
польс. мовою та «язичієм»). Читала твори І.Котляревського, Марка Вовчка, Юрія Федьковича. Після закінчення семінарії 1881 вчителювала в містечках та селах Львівщини й Дрогобиччини. Цього ж року надрукувала в ж. «Зоря» свої перші вірші та оповідання «Калитка». За сприяння І.Франка (він відіграв значну роль у її літ. біографії та житті: завдяки йому з’явилася друком більшість її творів, він прихильно відгукувався про її громад. та культ. діяльність, високо оцінив її перші поезії та оповідання) в лют. 1885 перейшла на роботу в 6-класну укр. школу для дівчат — т. зв. Ін-т василіанок у Львові. Однак уже в листоп. цього ж року за прихильність до фонетичного правопису та популяризацію ідей І.Франка і М.Драгоманова її звільнили з посади вчительки. Цього ж року побачила світ її книжка поезій «Prima Vera» (видана Є.Олесьницьким, відредагована І.Франком). 1887 опублікувала збірку нарисів автобіографічного характеру «Спогади вчительки», де на основі власного досвіду роботи в школах у Бібрці та с. Стоки (нині село Перемишлянського р-ну Львівської обл.) розповіла про занедбаний стан нар. освіти в Галичині і важку долю вчителя зокрема. Брала активну участь у жін. емансипаційному русі Галичини (див. Жіночий рух в Україні). Публікувалася в альманахах: «Перший вінок», «Вік», «За красою», журналах «Житє і слово», «Дзвінок», «Літературно-науковий вістник», «Жіноча доля» та ін. 1891 в «Літературно-науковій бібліотеці» під псевд. Уляна Кравченко опублікувала поетичну книжку «На новий шлях» (відредагована І.Франком). Від 1920 жила в доньки в Перемишлі (нині м. Пшемисль, Польща). Їй належать поетичні книжки: «В житті є щось» (1929), «Для неї — все!» (1931); кілька збірок віршів для дітей та юнацтва — «Проліски», «В дорогу» (обидві — 1921), «Лебедина пісня» (1924), «Шелести нам, барвіночку» (1932). У її поетичних творах переважають соціальні мотиви, національно-визвол. ідеї («Україні», цикл «Думки»), характерною є тема розкріпачення жінки («Вагання», «Жінко, невольнице
звичаїв темна»). Із захопленням вона писала про І.Франка і його однодумців (цикли віршів «Титани» та «Миронові»). Критики віддають їй належне як майстрові інтимної та пейзажної лірики («Моє кохання», цикл «В бескидах»). Окремі її вірші 1920— 30-х рр. пройняті містичним настроєм. Залишила помітний слід у прозі: 1934 опублікувала зб. «Замість біографії», що містить афоризми, лаконічні роздуми-нотатки про спостережене в природі й сусп-ві, малюнки з натури, міркування про людське життя тощо. Написала спогади про І.Франка («Велика дружба», 1940; «Щирий друг і вчитель», 1941). Її листування з І.Франком упродовж 1883—1915 містить цінний історико-літ. матеріал. П. в м. Перемишль. Тв.: Вибрані поезії. К., 1941; Вибране. Львів, 1956; Вибрані твори. К., 1958; [Вірші]. В кн.: Тридцять українських поетес. К., 1968. Літ.: Лук’янович Д. Листи І.Франка до Уляни Кравченко. В кн.: Іван Франко: Статті і матеріали, зб. 5. Львів, 1956; Ящук П. Уляна Кравченко. В кн.: Кравченко У. Вибране. Львів, 1956; Каспрук А. Уляна Кравченко. В кн.: Кравченко У. Вибрані твори. К., 1958; Жук Н. Уляна Кравченко (До 100-річчя з дня народження). «Література в школі», 1960, № 2; Огриза Г. Зігріта франковою увагою. «Жовтень», 1988, № 8; Царик Я., Малайський В. Талановита вихованка Каменяра. «Дзвін», 1990, № 4. Б.М. Янишин.
ка), а також у Клима Губи. Був талановитим імпровізатором. Створював нові варіанти дум і пісень, вносив до них зміни і доповнення. Володів чудовим голосом. Його виконавська майстерність відзначалася багатством супроводу на бандурі й глибокою виразністю співу. Грав на бандурі на 28 струн. У його репертуарі було 12 нар. дум, зокрема, «Три брати азовські», «Олексій Попович», «Федір Безрідний», «Сокіл і соколя», «Самійло Кішка», «Про козака Голоту», «Про трьох братів самарських», «Про Правду і Неправду», «Про сестру і брата», «Іван Коновченко». Обійшов майже всю Лівобережну Україну, Чорноморію, Донщину. Мав неабиякий вплив серед кобзарів. Був кер. (пан-майстром) кобзарсько-лірницької організації, добре знав і беріг її звичаї, турбувався про матеріальні умови кобзарів, про удосконалення їхньої худож. майстерності. Мав на Полтавщині багатьох учнів. Думи й пісні від нього записували П.Мартинович (він же намалював і його портрет) та О.Сластіон (1876), а також В.Горленко (1882). П. у м. Лохвиця. Літ.: Горленко В. Бандурист Иван Крюковский. «Киевская старина», 1882, т. 4; Українські записи Порфирія Мартиновича. К., 1906; Лавров Ф. Кобзарі. К., 1980; Мішалов, В. і М. Українські кобзарі-бандуристи. Сідней, 1986; Сайт «Харківський кобзарський цех» (http://kobzarstvo.org.ua/kobzari.htm). І.М. Лисенко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Кравченко Уляна» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
