КРАВЦІВ Богдан-Юрій Миколайович (псевдоніми — Граф, Остап, Самітній олень, Шевчик; 05.05.1904—21.11.1975) — поет, літературознавець, перекладач, бібліограф. Н. в с. Лоп’янка (нині село Рожнятівського р-ну Івано-Франк. обл.). Навч. в Академічній гімназії у Львові, а по її завершенні — на філос. ф-ті Львівського таємного українського університету (1923—25) та Львівського ун-ту. Референт пропаганди крайової команди Української військової організації, крайовий провідник Організації українських націоналістів на зх. укр. землях (ЗУЗ; лют. — листоп. 1929), провідник ОУН у Львові (1929—30), заступник політ. референта Крайової екзекутиви ОУН на ЗУЗ. Редагував періодичні видання націоналістичного спрямування: «Вісті», «Голос», «Голос нації». Як поет дебютував 1922 віршем у місячнику «Український пласт». Належав до літ. молодіжної групи «Листопад». 1929 опублікував збірку віршів «Дорога», а через деякий час — ще одну збірку «Промені». 1929— 33 не раз ув’язнювався польс. владою. У цей час переклав біблійну «Пісню пісень» і написав кілька ліричних творів, останні 1933 були опубліковані в книжці «Сонети і строфи» (1934 Т-во письменників і журналістів відзначило це видання своєю літ. премією). Цього ж року одружився з Неонілою Головацькою, донькою виславського пароха, й знову був арештований і ув’язнений у концтаборі Береза Картузька (листоп. — груд. 1934). Після катувань і спричиненого ними захворювання нирок та через втручання митрополита А.Шептицького був звільнений. Брав активну участь у львів. літ. процесі: редагував журнали «Дажбог» (1936), «Обрії» (1936—37), «Напередодні». Після початку Другої світової війни та у зв’язку з приєднанням західноукр. земель до УРСР (див. Возз’єднання українських земель в єдиній державі) 1939 емігрував до
Німеччини. Жив у Берліні, редагував газети укр. остарбайтерів «Вісті», «Українець», «На шахті», щоденник «Голос». 1940 опублікував зб. поезій «Остання осінь». Після закінчення війни, аби запобігти можливій примусовій репатріації, оселився в північнобаварському селі й почав займатися с.-г. діяльністю. Водночас працював над перекладами творів Р.-М.Рільке, опублікував їх 1947 у збірці «Речі й образи». 1948 видав збірку поезій «Кораблі». 1949 переїхав до США. Спочатку мешкав у Філадельфії, потім оселився неподалік НьюЙорка в м. Рутерфорд. У різні роки працював редактором щоденного вид-ня «Америка», газети «Свобода», пластового журналу «Молоде життя», ж. «Сучасність». Був членом редколегії «Енциклопедії українознавства» та альманаху «Слово». Займався дослідженням «Слова о полку Ігоревім», готував бібліографічні довідки та коментарі до видання карт України. Написав літературознавчі праці «На багряному коні революції: До реабілітаційного процесу в УРСР» (1960) і «Розгром українського літературознавства 1917—1937 рр.» (1962). Упорядкував кілька антологій укр. поезії: «Обірвані струни» (1955), «Поети Чумацького шляху» (1962), «Шістдесят поетів шістдесятих років» (1966). Продовжував творити поезії: 1951 видрукував збірку «Зимозелень», 1962 — вінок сонетів «Дзвенислава», 1974 — збірку «Глосарій». П. у м. Рутерфорд (шт. НьюДжерсі, США). Посмертно (1978, 1980 та 1994) за редакцією Б.Бойчука були опубліковані 3 томи (із запланованих 4) «Зібраних творів» Б.Кравціва. На думку критиків, у ранній період літ. творчості К. зазнав сильного впливу неоромантизму, а також поезії І.Франка, М.Рильського, М.Зерова. Літ.: Маланюк Є. Рецензія на збірку поезій «Сонети і строфи». «Вістник», 1934, ч. 12; Тарнавський О. Поетичний шлях Богдана Кравцева. «Сучасність», 1977, ч. 11; Салига Т. З євшаном крізь долю. «Дзвін», 1991, № 12; ХХ сторіччя української поезії. Антологія «Вітчизни». Богдан Кравців. «Вітчизна», 2006, № 1—2. І.М. Лисенко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КРАВЦІВ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
