КОШЕЛІВЕЦЬ Іван Максимович (справжнє прізв. — Ярешко; 23(10).11.1907—05.02.1999) — літературознавець, публіцист, критик, перекладач, мемуарист, громад. діяч. Почесний д-р філософії Українського вільного університету в Мюнхені (ФРН), дійсний чл. Наукового товариства імені Шевченка та Української вільної академії наук. Н. в с. Велика Кошелівка (нині село Ніжинського р-ну Черніг. обл.) у сел. родині. 1930 закінчив Ніжин. ін-т нар. освіти. Працював учителем. 1931—33 — доц. Кременчуцького ін-ту соціального виховання. 1933 звинувачений в укр. націоналізмі, звільнений з роботи й позбавлений права викладати у вищих навч. закладах. Учителював у серед. шк. у Ніжині. 1938 отримав дозвіл читати окремі курси з історії стародавньої укр. літ. в Ніжин. пед. ін-ті. 1940 поступив до аспірантури Ін-ту літ. АН УРСР. Від 1944 — в еміграції, з 1946 — у Тіролі (Австрія) в таборі для «переміщених осіб». Від 1947 у Зальцбурзі (Австрія) разом з ін. укр. письменниками, які емігрували з УРСР, почав видавати ж. «Літаври». Тут була
опубл. його перша стаття «Нотатки про український роман». У цей же час познайомився з В.Кубійовичем, який запропонував йому роботу в редакції «Енциклопедії українознавства». Від 1957 — чл. її редколегії і редактор від. літератури. Написав велику кількість статей спеціально до «ЕУ». До початку роботи в «ЕУ» редагував літ. сторінку мюнхенського час. «Сучасна Україна» (1951— 55), згодом на її основі було створено «Українську літературну газету» (1955—60 редагував її разом з Ю.Лавріненком). На кін. 1960 часописи «Сучасна Україна» і «Українська літературна газета» були об’єднані, і з січ. 1961 почав виходити літ. і громад.-політ. ж. «Сучасність», а К. став його гол. ред. (1961—66, 1976—77, 1983—84). Перекладав філос. та худож. твори, зокрема Ф.Ніцше, Д.Дідро, Ф.Кафки. Був упорядником і видавцем низки книг, зокрема: «Панорама найновішої літератури в УРСР. Поезія. Проза. Критика» (Нью-Йорк, 1963; упорядник і видавець, 1974 — друге і доповнене вид.); «Симоненко В. Берег чекань» (Мюнхен, 1965, 1973; перевид. — К., 2001; упорядник); «Україна 1956—1968: Збірник документів українських дисидентів» (польською мовою; Париж, 1969; Варшава, 1986; упорядник); «Статті й промови з національного питання Миколи Скрипника» (Мюнхен, 1974; упорядник і видавець); «Сверстюк Є. Вибране» (Мюнхен, 1979; упорядник). Після здобуття незалежності України (див. Акт проголошення незалежності України) 1992 вперше відвідав Батьківщину. Згодом ще кілька разів був у Києві, презентував тут свої нові видання, зокрема 1997 книжку «Жанна д’Арк». П. у м. Мюнхен. Тв.: Нариси з теорії літератури. Мюнхен, 1954; Сучасна література в УРСР. Нью-Йорк, 1964; Микола Скрипник. Мюнхен, 1972; К., 1993; Олександр Довженко. Спроба творчої біографії. Мюнхен, 1980; Розмови в дорозі для себе. Фрагменти спогадів та інше. Мюнхен, 1985; перевидана у Києві 1994; Літературний процес, дещо з віддалі. Париж, 1991; Про близьке й далеке, або Мені 85. «Сучасність», 1993, № 11; Жанна д’Арк. К., 1997. Літ.: Бойко Ю. 70-ліття Івана Кошелівця. «Сучасність», 1977, № 12; Одарченко П. Іван Кошелівець (До 80-
ліття від дня народження). Там само, 1988, № 5; Іван Кошелівець «мав щасливу можливість висловлюватись так, як думав» (розмову вела Л.Тарнашинська). «ЛУ», 1995, 13 квіт.; Жулинський М. Слово на 90-ліття. «Слово і час», 1998, № 1; Рязанцева Т. Цікаво про невідоме. Там само. 1998, № 8; Дроздовська О. Кошелівець Іван Максимович. «Українська журналістика в іменах», вип. 5, 1998; Іван Кошелівець: Некролог. «ЛУ», 1999, 11 лют.; Тарнашинська Л. Закон піраміди. К., 2001; Ковальчук О. Кошелівець Іван Максимович. В кн.: Українські історики XX століття: Біобібліографічний довідник, вип. 2, ч. 3. К., 2006. О.О. Ковальчук.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КОШЕЛІВЕЦЬ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
