КОЧУБЕЇ — козац.-старшинський, згодом — дворянський рід 17—19 ст. Родоначальником династії вважається татарин Кучукбей, який переселився в Україну
Герб роду Кочубеїв. Татарин (ногаєць). Німецька гравюра 17 ст.
Герб князів Кочубеїв.
Герб графів Кочубеїв.
(див. Ногайська орда). Дослідники вважають, що цей період в історії укр. земель був особливо руйнівним і в цей час взаємини місц. люду із кочовим світом надзвичайно загострилися. Укр. землі перебували в стані постійної загрози нападу з боку кочовиків, великі походи (напр. розгром Києва Менглі-Гіреєм I 1482) чергувалися з менш великими стихійними нападами ординців на укр. села і міста, причому практикувалося навіть полювання на людей, яких потім продавали в рабство (див. Ясир). Реакцією на це стало виникнення укр. козацтва, яке почало захи-
Василь Васильович Кочубей та його дружина (Анастасія Данилівна Апостол або Марфа Іванівна Янович).
С.В. Кочубей.
Будинок генерального судді Василя Кочубея у Батурині. Кінець 17 ст. Фото 2006.
Пам’ятник І. Іскрі та В. Кочубею в Києві 1914. Фото 1918. Зруйнований 1918. З 1923 на постаменті встановлено гармату в пам’ять загиблих у січні 1918 робітників заводу «Арсенал» (нині — Арсенальна площа).
в серед. 17 ст. і охрестився, отримавши ім’я Андрій. Його нащадки стали згодом великими землевласниками в Рос. д-ві. Так, Василь Леонтійович (див. В.Л.Кочубей) був ген. старшиною (див. Генеральна старшина) в Гетьманщині; Василь Васильович (р. н. невід. — 1743) — полтав. полковник (від 1727), напередодні й під час російсько-турецької війни 1735—1739 командував козац. полком на буд-ві та при охороні Української лінії, мав звання «знатний військовий товариш» (див. Знатне (значне) військове товариство); Семен Васильович (1725—79) — ніжин. полковник (1746—51), генеральний обозний (від 1751), чл. Малоросійської колегії (від 1771), генерал-майор; Віктор Павлович (1768—1834) — дипломат і держ. діяч, граф (1799), князь (1831), надзвичайний посланник у Туреччині (1792—97), віце-канцлер (від
1798), сенатор (1801), міністр внутр. справ (1802—07 або 1812, 1819—23), з 1825 — голова секретних к-тів із підготовки держ. перетворень, з 1827 — голова Держ. ради і Комітету міністрів Російської імперії; Василь Вікторович (1812—50; син Віктора Павловича) — нумізмат, зібрав одну з найкращих у Росії колекцій антич. монет. Літ.: Модзалевский В.Л. Малороссийский родословник, т. 2. К., 1910; Панашенко В.В. Соціальна еліта Гетьманщини (друга половина ХVII— ХVIII ст.). К., 1995; Кривошея В.В. Українська козацька старшина, ч. 1—2. К., 1997—98; Гуржій О.І. Гетьман Іван Скоропадський. К., 1998; Його ж. Іван Скоропадський. К., 2004. О.І. Гуржій.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КОЧУБЕЇ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
