КОЦЮБИНСЬКИЙ Юрій Михайлович (09.12(25.11).1896— 11.05.1938) — рад. парт., держ. і військ. діяч. Н. в м. Вінниця в сім’ї Михайла Михайловича Коцюбинського та Віри Устимівни (у дівоцтві — Дейша; н. в Чернігові 22 верес. 1863 — п. 30 груд. 1921, її прапрадід — Діжа — був знатним військовим товаришем Війська Запорозького, за заслуги отримав дворянство й змінив прізвище на Дейша). Мав двох молодших сестер і молодшого брата. Навч. в Черніг. гімназії. Багато подорожував разом з батьком по укр. містах. 1913 став чл. РСДРП(б)—ВКП(б), входив до складу її черніг. к-ту, активно займався пропагандистською діяльністю. Восени 1916 був мобілізований до армії. Навч. в школі прапорщиків в Одесі, по її закінченні отримав направлення в 180-й піх. запасний полк, що дислокувався в Петрограді (нині м. Санкт-Петербург). Служив у цьому полку. 1917 входив до
250 КОЦЮБИНСЬКО
А.І. Кочерга.
Військ. орг-ції при Петрогр. к-ті РСДРП(б) та до Петрогр. військ. революц. к-ту. Організовував мітинги, друкувався в більшовицькій газ. «Солдатская правда», очолював 2-тис. Червону гвардію одного з районів міста, брав участь у Жовтневому перевороті в Петрограді 1917. У груд. цього ж року за розпорядженням ЦК РСДРП(б) направлений в Україну нар. секретарем у військ. справах рад. УНР (див. Народний секретаріат). У січні—березні 1918 — формальний головнокоманд. Рад. військ в Україні. Надалі — чл. повстанського Нар. секретаріату («Дев’ятки»), Всеукр. військ. революц. к-ту, з листоп. 1918 — Тимчасового робітничо-селянського уряду України. 1919 — чл. Військ. революц. к-ту Українського фронту, голова Черніг. губернського виконкому, секретар Черніг. губернського к-ту КП(б)У. Входив до Зафронтового бюро ЦК КП(б) України, 1919— 20 — до Полтав. губернського революц. к-ту. Пізніше — на дипломатичній роботі в Австрії (1920—22, 1925— 27), Польщі (1927—30). 1926—27 примикав до троцькістської опозиції (див. Л.Троцький). 1930— 34 — заст. голови, голова Держплану УСРР, заст. голови РНК УСРР. 22 жовт. 1934 знятий з посади, виведений зі складу ЦК КП(б)У, висланий до Алма-Ати (нині м. Алмати, Казахстан). 17 трав. 1935 засуджений на 5 років заслання до Сибіру (див. «Контрреволюційної троцькістської організації» справа 1935). У жовт. 1936, будучи на засланні, знову був заарештований у зв’язку з новим звинуваченням у керівництві контрреволюц. троцькістською організацією в УСРР/УРСР («український троцькістський центр»). 8 берез. 1937 засуджений Військ. колегією Верховного суду СРСР до смерті. Страчений 11 трав. 1938. 1956 реабілітований за клопотанням сестри І.Коцюбинської. Літ.: Дмитриенко М.Ф., Ярошенко А.Д. Сын революционного века: Из хроники одной жизни. М., 1985; Ярошенко А.Д. Юрий Михайлович Коцюбинский. К., 1986; Електронна версія книги «Родина Коцюбинських». Web: http://who-is-who.com.ua/bookmaket/ukrfamily2006/1/6/1.html. Л.В. Гриневич.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Коцюбинський Юрій Михайлович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
