КОСТЕНЕЦЬКИЙ Яків Іванович (1811—13(01).06.1885) — літератор, правознавець, громад. діяч. Н. в сімейному маєтку в с. Вирівка (нині село Конотопського р-ну Сум. обл.). Походив з давнього козацько-старшинського роду (див. Костенецькі). Був первенцем (мав брата і 4 сестри) у багатодітній сім’ї Івана Іосафовича та Євдокії Василівни (уродженої Богдановської). 1828 закінчив Новгород-Сіверську г-зію і вступив на етико-політ. ф-т Моск. ун-ту, де досить близько познайомився з О.Герценом, М.Огарьовим і М.Станкевичем, зустрічався з М.Лермонтовим (який також у той час був студентом ун-ту). Брав участь у студентських виступах (спрямованих, зокрема, проти проф. М.Малова), а зго-
дом — в антиурядовому політ. гуртку М.Сунгурова, чл. якого вважали себе наступниками декабристів (див. Декабристів рух в Україні), виступали проти кріпосництва (див. Кріпацтво) і самодержавства, закликали до запровадження конституційного ладу, розробляли плани збройного повстання в Москві. У черв.— лип. 1831 разом з ін. гуртківцями був заарештований і 1832 засуджений військово-суд. комісією. Пробув під арештом 12 місяців і за вироком суду мав бути повішений; однак, затверджуючи присуд у лют. 1833, імп. Микола I змінив його на позбавлення дворянства і направлення осудженого рядовим у Куринський полк на Кавказ. 1839 за бойові заслуги при штурмі фортеці Ахульго (існувала на тер. сучасного Дагестану, РФ, при злитті річок Андійське Койсу і Аварське Койсу) здобув звання прапорщика і був поновлений у дворянстві. Згодом служив старшим ад’ютантом при П.Граббе — командувачеві військами Кавказ. лінії і в Чорноморії, завідував 1-м (стройовим) відділом штабу. 1840—41 у Ставрополі і П’ятигорську (нині обидва міста Ставропольського краю, РФ) кілька разів зустрічався з М.Лермонтовим, зокрема, допоміг йому оформити документи на відпустку. 1842 за станом здоров’я вийшов у відставку й оселився у Вирівці. Працював у земських органах, був почесним мировим суддею (див. Мирові суди) і членом училищної ради. Опублікував низку спогадів про студентське життя, справу М.Сунгурова, перебування на Кавказі, зустрічі з М.Лермонтовим, а також кілька статей юрид. характеру, переважно із власного досвіду ведення спадкових справ. Останні роки життя мешкав на х. Скибинці, де, імовірно, й помер. Про К. згадують, зокрема, О.Герцен у творі «Былое и думы» й О.Лазаревський у «Спогадах про конотопців». Тв.: Записки об Аварской экспедиции на Кавказе в 1837 г. CПб., 1851; Об улиточной записи. «Журнал Министерства Юстиции», 1859, № 4; Генерал Василий Григорьевич Костенецкий. «Русская старина», 1875, т. 12, № 2; Воспоминания о М.Ю. Лермонтове. Там само, 1875, т. 14, № 9; Ив. Скобелев и генерал Тешен. Там само, 1882, т. 33—35; Рассказы об императоре Николае I. «Исторический
вестник», 1883, т. 12, № 7; Воспоминания из моей студенческой жизни. «Русский архив», 1887, кн. 1—3, 5. Літ.: Костенецкий Яков Иванович. В кн.: Русский биографический словарь, «Кнаппе—Кюхельбекер». М., 1896—1918. І.Б. Усенко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КОСТЕНЕЦЬКИЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
