КОСИНСЬКОГО ПОВСТАННЯ 1591—1593 — перше збройне повстання козаків проти держ. влади Речі Посполитої. Осн. його причинами були обмеження традиційних козац. прав і поширення на Київщину і Сх. Поділля (Брацлавщину) магнатського землеволодіння. Гол. противниками козацтва виступали князі Острозькі — великі землевласники, у чиїх руках перебували уряди (посади) київ. і волин. воєвод. Приводом до повстання стало невиконання обіцянок, даних козакам під час їхнього перебування на держ. службі 1590 на Поділлі. Очолив повстання К.Косинський, маєток якого привласнив кн. Я.Острозький. У серп. 1591 козаки зайняли с. Пиків (нині село Калинівського р-ну Він. обл.), а до кінця року — більшість міст на пд. Київщини. У шляхетських маєтках, насамперед у Острозьких, вони забирали документи, майно, зброю, коней, продовольство. К.Косинський вимагав від населення присягати йому як козац. гетьману, що юридично могло трактуватися як вихід тих, хто присягнув, з-під підданства короля. Таку присягу склали жителі Білої Церкви, Переяслава (нині м. ПереяславХмельницький), Богуслава й Корсуня (нині м. Корсунь-Шевченківський), а також, імовірно, Черкас і Канева. У берез. 1592 до козаків було направлено королів. комі-
212 КОСІВ
Пам’ятний знак на честь повстання під проводом К. Косинського 1591—1593 у м. Біла Церква.
Косів. СвятоВасилівська церква із дзвіницею. Фото кінця 20 ст.
сію. Повстанці відступили з Білої Церкви до Трипілля (нині село Обухівського р-ну Київ. обл.). Переговори з комісарами завершилися безрезультатно. Після цього козаки поступово встано-
вили повний контроль над Київщиною і Брацлавщиною, але їхні спроби поширити владу на Волинь зазнали невдачі. Князі Острозькі намагались отримати військ. підтримку від короля Сигізмунда III Ваза, однак останній розглядав дії козаків лише як особистий виступ К.Косинського проти кн. Я.Острозького. Тому на поч. 1593 князі Острозькі самі зібрали надвірне військо і шляхетське ополчення (див. Посполите рушення) й почали наступ на козаків. 2 лют. 1593 під м-ком П’ятки (нині с. П’ятка Чуднівського р-ну Житомир. обл.) відбулася битва, козаки в ній зазнали поразки. Однак умови їхньої капітуляції зводилися, по суті, лише до зобов’язання утримуватися від конфліктів із князями Острозькими, а також позбавити К.Косинського гетьманства. Невдовзі козаки відійшли на Запорожжя. Однак після того, як у трав. 1593 К.Косинський прибув до Черкас і був там убитий слугами черкас. старости (див. Староство) кн. О.Вишневецького, козаки вдалися до нових дій. У серп. вони змусили кн. О.Вишневецького визнати традиційні козац. права, а в жовт. здійснили похід на Київ і домоглися подібного від київ. уряду. Вони фактично відновили свій вплив на
Придніпров’ї і після цього майже повністю зосередилися на боротьбі проти турків і татар. Літ.: Грушевський М.С. Історія України-Руси, т. 7. К., 1995; Леп’явко С. Козацькі війни кінця XVI ст. в Україні. Чернігів, 1996. С.А. Леп’явко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КОСИНСЬКОГО ПОВСТАННЯ 1591—1593» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
