КОСАЧ Юрій Миколайович (псевдоніми і криптоніми — Я.Косарич, Г.Рославець, А.Зорянич, Андрій Скиба, Ю.К., К.Ю. та ін.; 18(05).12. 1908—11.01.1990) — прозаїк, поет, драматург, публіцист, ред., перекладач, громад. та політ. діяч. Н. в с. Колодяжне (нині село Ковельського р-ну Волин. обл.). Небіж Лесі Українки. Після розлучення батьків з раннього дитинства жив із матір’ю в м. Ковель. Учився в Ковельській та Львів. гімназіях. Був чл. «Пласту» (опублікував у його виданнях свої перші твори) та Ковельської повітової «Просвіти» (1927 заснував читальню «Просвіти» в Колодяжному; див. Просвіти). 1928 вступив на юрид. ф-т Варшавського ун-ту. 1929 входив до літ. групи «Танк». Цього ж року дебютував оповіданням «Вершник над ланами» (ж. «Нові шляхи»). Співпрацював з «Літературно-науковим вістником» Д.Донцова (1928—29), календарем «Дніпро» (1930—31), журналами «Ми» (Варшава, 1933), «Назустріч» (Львів, 1934—36) та ін. За зв’язки з Українською військовою організацією 5 листопада 1932 засуджений до року ув’язнення. Від 1933 жив у Парижі (Франція). 1938 отримав 1-шу премію Т-ва укр. письменників і журналістів ім. І.Франка у Львові за збірки новел «Клубок Аріадни», «13-та чота» та історичних оповідань «Чарівна Україна» (остання одержала ще й премію Укр. катол. союзу). Підтримував зв’язки з реж. В.Блавацьким. За часів Другої світової війни, за його власними словами, перебував (1943—45) у гітлерівському концтаборі, проте укр. націоналісти звинувачували його в співпраці з нацистами. В окупованій Галичині й післявоєн. Німеччині з успіхом ішли його п’єси «Облога» (1943), «Ворог» (1946), «Ордер» (1948). Належав до «Мистецького українського руху». 1949 емігрував до США, редагував літ. газ. «Обрії», пізніше — прорад. ж. «За синім океаном» (1959—64) та ін. видання різних політ. напрямів. Після виходу у світ книги нарисів «Від феодалізму до неофашизму» (Нью-Йорк, 1962) його почала активно друкувати рад. преса, він не раз бував в УРСР (1964, 1973, 1980, 1986 та ін.). Через критику своїх колиш. сорат-
ників від нього відвернулася укр. еміграція, а через небажання переїхати в УРСР — і рад. уряд. Автор понад 30 книжок поезії, прози і драм. творів, понад 2 тис. нарисів, есе, політ. статей і памфлетів у світ. періодиці укр., англ., нім., польс., португальською та ін. мовами. Перекладав з франц. мови (зокрема П.Морана і П.Клоделя). П. у м. Паиксей (шт. НьюДжерсі, США). Тв.: Чорна пані: Новели. Львів, 1932; Сонце в Чигирині: Повість. Львів, 1934; Черлень. Львів, 1935; Дивимось в очі смерті: Повість. Париж, 1936; Мить із Майстром. Париж, 1936; Клубок Аріадни: Новели. Львів, 1937; 13-та чота: Новели. Львів, 1937; Чад: Повість. Львів, 1937; Чарівна Україна: Історичні оповідання. Львів, 1937; Рубікон Хмельницького: Роман. Краків—Львів, 1941; Львів, 1992; К., 2001; Облога. Краків—Львів, 1943; Ноктюрн бе-моль: Новели. Аугсбург, 1945; Вечір у Розумовського: Повість. Регенсбург, 1946; Запрошення на цитеру: Оповідання. Мюнхен, 1946; Ворог. Аугсбург, 1947; День гніву: Роман. Регенсбург, 1947; Те саме. «Дзвін» 1994, № 4; Дійство про ЮріяПереможця. Регенсбург, 1947; Те саме. В кн.: Близнята ще зустрінуться: Антологія драматургії української діаспори. К.—Львів, 1997; Еней і життя інших: Роман. Новий Ульм, 1947; Кубок Ганімеда. Нью-Йорк, 1958; Золоті ворота. Нью-Йорк, 1966; Мангаттанські ночі. К., 1966; Вибране: Поезії. Публіцистика. К., 1975; Лиха доля в Маракайбо: Новели. К., 1976; Літо над Делавером. К., 1980; Сузір’я Лебедя: Роман. Нью-Йорк, 1983; Володарка Понтиди: Роман мого прапрадіда. К., 1987; Кортез і Безталанна. «Сучасність», 1998, № 5; Чарівна Україна: Оповідання. «Київська старовина», 1998, № 4. Літ.: Мох О. Книжки і люди. Торонто, 1953; Дійство Юрія Ході-Хамелеона. «Київ» (Філадельфія), 1959, № 2; Еліяшевський І. Лукаві мудрування. «Український самостійник», 1965, № 1; Косач, Вовк, хто далі? «Вісник Органу організації оборони чотирьох свобод України» (Нью-Йорк), 1967, № 9; Новий «прогресист». Там само, 1968; Чому Ю.Косач не вертається на «родіну»? Там само, 1971, № 5; Вітер у потилицю. Там само. № 7/8; Женецький С. Чи знеславлювання свого, рідного — чесна праця? Там само, 1974, № 6; Самчук У. Планета Ді-Пі: Нотатки й листи. Вінніпег, 1979; Янів В. Життя молоді Української Академічної гімназії в перші роки польської окупації. В кн.: Янів В. Студії та матеріали до новішої української історії, т. 2. Мюнхен, 1983; Л.К.О. Чи останній з роду Рославичів приречений повторити помилку своїх предків? «Сучасність», 1984, № 1/2; Пам’яті Юрія Косача. «ЛУ», 1990, 25 січ.; Юсип Д.
«...І час каміння збирати». «Дзвін», 1994, № 7; Агєєва В. Юрій Косач. «Слово і час», 1995, № 1; Ревуцький В. В орбіті світового театру. К.—Х.— Нью-Йорк, 1995; Кузьміна Н. Родина Косачів у друкованих виданнях обласного архіву. В кн.: Леся Українка та родина Косачів в контексті української культури: Тези і матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції 24—25 лютого 1996 року, с. Колодяжне на Волині. Луцьк, 1996; Прижиттєві документи і матеріали Лесі Українки та родини Косачів: Каталог-довідник. Луцьк, 1996; Ревуцький В. «Ворог» Ю.Косача (До 50-ліття вистави — очима учасників і свідків). «Сучасність», 1996, № 12; Гайдабура В.М. Театр, захований в архівах... К., 1998; Кравчук А. Родина Косачів у документальних джерелах обласного архіву. «Науковий вісник Волинського державного університету ім. Лесі Українки. Філологічні науки (лесезнавство)», 1998, № 7; Крушельницька Л. Автор «Чарівної України» у моїх спогадах. «Київська старовина», 1998, № 4; Листи Юрія Шереха до Оксани Лятуринської (1950). «Сучасність», 1998, № 12; Ревуцький В. Після першого прочитання драми Ю.Косача «Кортез і Безталанна». Там само, № 5; Ротач П. Розвіяні по чужині. Полтава, 1998; Тетерина Д. Життя і творчість Юрія Бойка-Блохина. Мюнхен—К., 1998; Василенко Р. Життя у гримі і без (Шляхами діаспори). К., 1999; Ільницький М. Драма без катарсису: Сторінки літературного життя Львова першої половини ХХ ст. Львів, 1999; Гупало С. Судьба Юрия Косача. «Зеркало недели», 2000, 11— 17 марта; Квіт С. Дмитро Донцов: Ідеологічний портрет. К., 2000; Левчанівська І. Мої зустрічі з рідними Лесі Українки. В кн.: Левчанівська І. Далеке і близьке: Нариси, статті. Луцьк, 2000; Проза про життя інших: Юрій Косач. К., 2003; Білас Л. Оглядаючись назад. Львів, 2005; ХХ сторіччя української поезії. Антологія «Вітчизни». Юрій Косач. (1909—1990). «Вітчизна», 2006, № 1—2. Г.П. Герасимова.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Косач Юрій Миколайович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
