КОРЯК Володимир Дмитрович (справжні прізв. та ім’я — Блумштейн Волько; 14(02).01.1889— 22.12.1937) — літературознавець і критик. Проф. (1925). Н. в м. Слов’янськ у сім’ї купця. 1909 уперше виступив зі статтями, присвяченими питанням укр. літератури. 1915 за участь у соціалдемократ. гуртках був засланий у Тургайський край (Казахстан), де перебував до лют. 1917. Від 1917 належав до Української партії соціалістів-революціонерів, від 1919 — до Української комуністичної партії (боротьбистів), з 1920 — чл. КП(б)У. 1919—20 працював у системі Наркомосу УСРР, 1921— 24 — у ж. «Шляхи мистецтва», газ. «Вісті». 1925—36 — проф. Харків. ін-ту нар. освіти (з 1933 — Харків. ун-т; нині Харківський національний університет), зав. каф-ри історії укр. літератури Ін-ту Тараса Шевченка (з 1933 — НДІ Тараса Шевченка;
204 КОСАГОВ
А.Й. КосАнатольський.
нині Інститут літератури імені Т.Шевченка НАН України). Брав участь у діяльності літ. орг-ції «Гарт» та Всеукраїнської спілки пролетарських письменників. Під час літературної дискусії 1925— 1928 був одним із гол. опонентів М.Хвильового. Один з організаторів Спілки рад. письменників України. Праці: «До брами» (1913), «Українська державність і нова роль “Просвіт”» (1918), «Тарас Шевченко» (1919), «Нарис історії української літератури» (1925), «Життя Тараса Шевченка» (1929), «Нарис історії української літератури» (т. 1—2, 1925—29), «Селянський Бетховен. Творчість В.Стефаника» (1929), «В боях: Статті і виступи. 1925—1930» (1933) та ін. 30 верес. 1937 виключений з КП(б)У як «буржуазний націоналіст, що не побажав роззброїтися проти радянської влади». 1 жовт. був заарештований. В одній із заяв «зізнався» в тому, що вів «контрреволюційну» роботу, й визнав, що заслуговує на покарання. 21 груд. 1937 засуджений до смерті. Наступного дня страчений у м. Харків. Реабілітований 1957. Літ.: Письменники Радянської України. 1917—1987: Біобібліографічний довідник. К., 1988; Володимир Коряк. «ЛУ», 1991, 19 верес.; З порога смерті. К., 1991; Кравців Б. Зібрані твори, т. 3. К., 1994. П.М. Бондарчук.
коронних військ С.Чарнецького м-ко Бужин (нині у складі с. Тіньки Чигиринського р-ну Черкас. обл.), згодом — м-ко Сміла. Від берез. 1665 як стольник очолював залогу Кодацької фортеці (див. Кодак). Навесні наступного року в умовах посилення антирос. настроїв на Запорожжі був змушений спішно відступити з Кодака, залишивши частину припасів і продовольства. 1670 спільно з укр. полками гетьмана Д.Многогрішного брав участь у поході проти прибічників С.Разіна (див. Разіна Фрола похід 1670), конфліктував зі старшинами з оточення гетьмана. У ранзі генерала та на посаді коменданта Кам’яного Затону керував діями частини рос. військ і запорожців під час Крим. походу 1687 (див. Кримські походи 1687 і 1689). 1688 відправлений на допомогу гетьманові І.Мазепі для буд-ва фортець на р. Самара (прит. Дніпра) та проведення воєн. операцій проти татар. Деякий час виконував обов’язки коменданта новозбудованої Новобогородицької фортеці (нині м. Новомосковськ). Дж.: Собрание государственных грамот и договоров, хранящихся в Государственной коллегии иностранных дел Российской империи, ч. 4. М., 1826; Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России, т. 4—6. СПб., 1864—69; Літопис Самовидця. К., 1971. Літ.: Эйнгорн В. Очерки из истории Малороссии в XVII в. М., 1899; Яворницький Д.І. Історія запорозьких козаків, т. 1—3. К., 1990—91; Смолій В.А., Степанков В.С. Українська національна революція XVII ст. (1648— 1676 рр.). В кн.: Україна крізь віки, т. 7. К., 1999. В.М. Горобець.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КОРЯК» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
