Корчев — середньовічне місто на крайньому сході Керченського п-ва (нині його тер. є частиною тер. м. Керч). Деякий час було одним із двох найбільших міст у складі Тмутороканського князівства поряд із Тмутороканню. Місто здавна населяли різноманітні народи — нащадки найдавнішого іраномовного нас., косоги, яси, греки. Згодом, очевидно, через важливість відрізку шляху «із варягів у греки» по Керченській протоці, почалося освоєння берегів протоки і засе-
Керч. Церква Іоанна Предтечі. 10—13 ст.
лення Корчева русами (див. Русь). Поступово місто перетворилося на своєрідний форпост Київської Русі на пд. Візант. історик Лев Діакон в оповіді про відступ вел. князів київ. Ігоря 941 та Святослава Ігоровича (бл. 968—70) після їх походів на Візантію писав про Тмутороканське князівство, використовуючи давню істор. назву цієї землі — Боспор Кімерійський, — як про рус. територію, навіть вважав його батьківщиною росів. Менш вірогідною вважається згадка в слов’ян. редакції «Житія Стефана Сурозького» (15 ст.) про захоплення Корча русами під проводом кн. Бравліна в кін. 8 чи на поч. 9 ст. (це джерело історики не вважають цілком достовірним). Слово «Корчев» є в написі на плиті, що датується 11 ст. (т. зв. Тмутороканський камінь) і була знайдена 1792 на Таманському п-ові. Напис сповіщає про те, що року 1068 кн. Гліб міряв море по льоду від Корчева до Тмуторокані. Важливим джерелом історії присутності русів у Корчеві є також одна з 5 свинцевих печаток з ім’ям Ратибора (приблизно 1079— 81), знайдена на тер. пізньої фортеці Єнікале (сх. частина Керчі, над Керченською протокою). Ратибор до 1081 виконував обов’язки посадника вел. кн. київ. Всеволода Ярославича в Тмуторокані. Його печатки було знайдено також у Києві, на Таманському п-ові та біля Севастополя. Оскільки тер., де була знайдена печатка в Керчі, значно віддалена від центру міста (16—18 км), можна припустити, що середньовічне місто мало кілька самостійних осередків, включно із торгово-воєнним, розташованим біля переправи через протоку. Поряд знаходяться такі істор. місця-переправи через Боспор, як поселення епохи бронзи Кам’янка (кам’янська культура) та антич. місто Порфмій. Від центр. частини колиш. Корчева (неподалік підніжжя г. Мітридат на березі Керченської протоки) збереглася церква Іоанна Предтечі — хрестово-купольний храм. Завдяки археол. дослідженням поряд із церквою відкрито середньовічні будівлі та вулиці, переважна більшість останніх зорієнтована в напрямку до храму.
Вважається, що від кін. 11 ст. Тмутороканське князівство як політ. утворення перестає існувати. Проте культ. руська присутність у зоні протоки ще тривалий час залишалася актуальною. Це, очевидно, й спричинило те, що араб. географ ал-Ідрісі (1159) називає Керченську протоку «гирлом руської ріки» і згадує м. Руска над протокою. Така само назва міста є і в договорах візант. імператорів Мануїла I Комніна (1143—80) та Ісаака II Ангела (1185—95, 1203—05) з генуезцями 1169 і 1192. Літ.: Якобсон А.Л. Крым в средние века. М., 1973; Людина і довкілля: Антологія, кн. 1: Природа і людність України в пам’ятках світової і національної культури. К., 1995; Давня історія України, т. 3. К., 2000. О.Є. Кислий.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КОРЧЕВ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
