Корсунська операція 1944 — наступальна операція Першого Українського фронту та Другого Українського фронту (командуючі, відповідно, — генерали армії М.Ватутін і І.Конєв), здійснена в роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945 24 січ. — 17 лют. 1944. У ході цієї операції було ліквідовано угруповання гітлерівських військ на Корсунському виступі (що утворився в результаті Житомирсько-Бердичівської наступальної операції 1943—1944 і Кіровоградської наступальної операції 1944) та створено сприятливі умови для остаточного визволення Правобережної України. У зарубіжній історіографії розглядається як частина стратегічної наступальної операції рад. військ на Правобереж. Україні «Черкаський котел». Угруповання противника в зоні Корсунського виступу складалося з 9 піх. д-зій, 1-ї танк. д-зії СС «Вікінг», моторизованої бригади СС «Валлонія», окремого танк. батальйону і 6 дивізіонів штурмових гармат зі складу 1-ї танк. та 8-ї армій групи армій «Південь» (команд. — ген.-фельдмаршал Е.Манштейн). Згідно з задумом Ставки Верховного Головнокомандування, війська 1-го та 2-го Укр. фронтів повинні були завдати зустрічних ударів по військах противника в заг. напрямку на Звенигородку, оточити й ліквідувати Корсунське угруповання. До операції залучалися війська 40-ї армії, Двадцять сьомої армії, 6-ї танк. армії й части-
ни сил Другої повітряної армії 1-го Укр. фронту та Четверта гвардійська армія, П’ятдесят третя армія, П’ятдесят друга армія, П’ята гвардійська танкова армія, П’ята повітряна армія, 5-й гвард. кавалерійс. корпус 2-го Укр. фронту, а також 10-й винищувальний авіакорпус Протиповітряної оборони СРСР. На гол. напрямах ударів було створено перевагу над противником за чисельністю військ — у 1,7 раза, артилерії — 2,4, танків і самохідних артилер. установок — у 2,6 раза, в авіації деяка перевага була на боці ворога. Операція відбувалася в складних умовах ранньої відлиги та негоди. 24 січ. війська 2-го Укр. фронту перейшли в наступ передовими загонами, а 25 січ. — осн. силами. 26 січ. почали наступ війська 1-го Укр. фронту. Переборюючи запеклий опір ворога, рад. війська 28 січ.
193 КОРСУНЬ
КорсуньШевченківський. Ліногравюра художника Г. Малакова. 1970.
«КорсуньШевченківська битва 1944». Художники В. Парчевський, І. Ефроїмсон, В. Мокрожицький. Діорама. Фрагмент. 1969.
194 КОРСУНЬ
Музей історії КорсуньШевченківської битви. Один із залів музею. Фото 2008.
Зразки радянської військової техніки періоду Другої світової війни на майданчику біля Музею історії Корсунь-Шевченківської битви. Фото 2008.
з’єдналися в районі Звенигородки. В оточенні опинилися, за рад. джерелами — бл. 80 тис., за зарубіжними, у т. ч. нім., джерелами — 40—60 тис. солдатів та офіцерів. До 3 лют. було створено внутрішній і зовнішній фронти оточення. Значну допомогу рад. військам надавали партизани та місц. нас., вони брали участь у бойових діях, створенні оборонних укріплень, транспортуванні боєприпасів і продуктів, наданні допомоги пораненим воїнам тощо. До бойових частин були призвані польовими військкоматами або вступали добровільно багато місц. жителів, чимало з них загинули на завершальному етапі операції. Гітлерівське командування не раз робило спроби вивести з «котла» оточені війська. Для їх деблокування були зняті з ін. ділянок фронту 8 танк. і кілька піх. д-зій. Але всі контрудари були відбиті. Кільце оточення з кожним днем ставало все щільнішим. 8 лют. рад. командування запропонувало оточеним військам капітулювати. Але ця пропозиція була відкинута. 11 лют. противник знову почав наступ на зовн. фронті оточення з р-нів Ризине (нині село Звенигородського р-ну) та
Єрки (нині с-ще міськ. типу Катеринопільського р-ну) на Лисянку. Назустріч їм почали наступ оточені війська, 12 лют. їм вдалося прорватися з р-ну Стеблева в р-н с. Шендерівка (нині село Корсунь-Шевченківського р-ну; усі Черкас. обл.). Відстань між оточеним угрупованням і танк. д-зіями противника скоротилася до 10—12 км. Рад. командування перегрупувало частину сил із зовнішнього на внутр. фронт оточення. З метою більш чіткого узгодження дій рад. військ кер-во ними було покладено на командування 2-го Укр. фронту. В ніч на 17 лют. оточені нім. війська трьома колонами рушили з Шендерівки на прорив кільця оточення. Цей удар прийняли на себе війська 27-ї та 4-ї гвардійської армій, їх підтримували льотчики 5-ї повітряної армії. Групі танків і бронетранспортерів противника вдалося прорватися, саме ж угруповання, що було оточене в р-ні Корсуня (з 3 трав. 1944 — Корсунь-Шевченківський), 17 лют. перестало існувати. За рад. історіографією, у Корсунь-Шевченківській битві противник втратив бл. 55 тис. солдатів і офіцерів, понад 18 тис. були взяті в полон. Згідно з оперативними зведеннями та бойовими донесеннями військ вермахту, кількість тих, хто вийшов з оточення, становила від 26 до 32—35 тис. За виявлені в Корсунь-Шевченківській операції подвиги та мужність 23 частинам і з’єднанням 1-го та 2-го Укр. фронтів присвоєно почесні найменування «Корсунських», 6 — «Звенигородських». Тисячі солдатів і офіцерів були нагороджені орденами та медалями, 86 присвоєно звання Героя Рад. Союзу. У м. Корсунь-Шевченківський 1945 відкрито Музей Корсунь-Шевченківської битви, у місцях найбільш запеклих боїв встановлено пам’ятники та обеліски, об’єднані в Корсунь-Шевченківський меморіальний комплекс (нині в складі Корсунь-Шевченківського державного історико-культурного заповідника). Літ.: Операции Советских Вооруженных Сил в Великой Отечественной войне 1941—1945 гг., ч. 3. М., 1958; Грылев А.Н. Днепр—Карпаты— Крым. М., 1970; Корсунь-Шевченковская битва. К., 1975; Украинская ССР в Великой Отечественной войне
Советского Союза 1941—1945 гг., т. 3. К., 1975; Музей Корсунь-Шевченковской битвы: Путеводитель. Днепропетровск, 1976; Советская военная энциклопедия, т. 4. М., 1977; КорсуньШевченковская битва. К., 1983; Муковський І.Т., Лисенко О.Є. Звитяга і жертовність. Українці на фронтах Другої світової війни. К., 1997; Коваль М.В. Україна у Другій світовій і Великій Вітчизняній війнах (1939—1945 рр.). К., 1999; Великая Отечественная война 1941—1945 гг.: Военно-исторический очерк, кн. 3. М., 1999; Безсмертя. Книга Пам’яті України 1941— 1945 рр. К., 2000; Карель П. Восточный фронт, кн. 2. Выжженная земля. 1943—1944. М., 2003; Роль і місце Корсунь-Шевченківської наступальної операції в звільненні Правобережної України: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої 60-річчю Корсунь-Шевченківської битви. Корсунь-Шевченківський, 2004. Л.В. Легасова, Н.О. Шевченко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КОРСУНЬ-ШЕВЧЕНКІВСЬКА ОПЕРАЦІЯ 1944» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
