КОРОЛІВСТВО РУСЬ (Королівство русинів, лат. мовою — Regnum Russiae, Regnum Ruthenorum) — вживана в латиномовних джерелах, головно 14 ст., назва Галицького князівства (в угор. джерелах Галицьке князівство фігурує як К.Р. від 13 ст.). Згодом під впливом цієї назви Галичину стали ототожнювати з Руссю (у вузькому значенні цього слова). У зх. пам’ятках більш раннього часу інколи королівством неофіційно називали всю Київську Русь, а її великих князів іменували королями. Коронованими королями К.Р. були Данило Галицький (з 1253) і Юрій Львович (останній на аверсі маєстатичної печатки названий «Rex Russiae» — король Русі, а на реверсі — «Dux Ladimiriae» — князь Володимирії). У своїх грамотах Юрій Болеслав титулувався «князем всієї Малої Русі» або «князем Руського королівства». В іспанській «Книзі знань» фігурує Львів. королівство (Leon); частину тексту, де йдеться про це, деякі історики датують 1303—06. Після захоплення Польщею 1349 Галицької землі польс. королю Казимирові III Великому доводилось рахуватися з традиціями самостійного держ. існування Галицько-Волинського князівства. У низці документів 1350—58 Казимир III Великий титулував себе не лише королем Польщі, а й володарем Королівства Русі. Крім того, він випускав окрему монету для Рус. королівства — грошик руський. Усе це свідчить про те, що питання про держ.-правову форму анексії Галицького князівства, яке в Зх. Європі прирівнювали до королівства, на той час не було остаточно вирішеним. Як відзначив польс. історик Ю.Сєрадзький, Казимир III Великий вважав вигідною для себе персональну унію двох рівноправних королівств (Польщі і Галицької Русі), об’єднаних особою одного монарха. Однак незабаром перемогла репрезентована польс. політ. елітою тенденція до беззастереж-
ного включення «Руської землі» (terra Russiae) до Корони Польської як її складової частини. Вживаний не лише в західноєвроп. і угор., а й у польс. актах і хроніках термін «Руське королівство» засвідчує, що завойовані Польщею галицькі волості сприймалися поляками як окреме політ. утворення, відмінне в етнічному і культ. відношеннях від решти Польс. королівства. 1372 король Угорщини і Польщі Людовік I Великий Анжуйський передав К.Р. «з містами й населенням у вічне управління» кн. Владиславові Опольському. 1387 встановилося довготривале панування Польщі на теренах К.Р. На чолі польс. війська, яке здійснило анексію, була поставлена польс. королева Ядвіга — донька короля угор. і польс. Людовіка I Великого Анжуйського, а не її чоловік — король польс. і вел. кн. литов. Владислав II Ягайло: спадкові права Ядвіги на угор. корону полегшували полякам усунення з повітів Галичини угор. старост. Незважаючи на підпорядкування К.Р. Польщі, Угорщина і далі претендувала на К.Р. (див. Королівство Ґаліції і Лодомерії). Літ.: Sieradzki J. Regnum Russiae, «Kwartalnik Historyczny», 1958, № 2; Грушевський М. Історія України-Руси, т. 3. К., 1993 (репродукція вид. 1905); Книш Я. Таємниці княжої доби. Львів, 2006; Історія Львова, т. 1. Львів, 2006. Я.Д. Ісаєвич.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КОРОЛІВСТВО РУСЬ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
