КОПЕРНИЦЬКИЙ (Коперніцький, Kopernicki) Ізидор (Сидір, Ісидор) Станіславович (17(05).04. 1825 — 24(12)/25(13).09.1891) — учений, лікар, педагог, політ. діяч. Н. в с. Чижівка Звенигородського пов. Київ. губ. (нині село Звенигородського р-ну Черкас. обл.). Від 1835 навч. у Златопільському уч-щі, від 1838 — у 2-й Київ. г-зії, від 1839 — у Він. г-зії. 1844 став студентом мед. ф-ту Київ. ун-ту (там 1847 вступив до польської антиурядової конспірації). Здобувши 1849 вищу освіту, за фахом служив у чині титулярного радника по військ. лазаретах Волині, а також Бершаді, Дніпровська (див. Цюрупінськ). Під час Кримської війни 1853—1856 був у рос. діючій армії. ГеройСевастопольської оборони 1854—1855, удостоєний орденів св. Анни 3-го ст. (1855), св. Станіслава 2-го ст. (1856), срібної та бронзової медалей на Георгіївській стрічці. 1856 підвищений до колезького асесора (на становищі штабс-лікаря). 1857 взяв відставку й став прозектором анатомії в Київ. ун-ті. 1861 на шпальтах час. «Университетские известия» опублікував попередні результати своїх антропологічних розвідок «Пред-
варительные сведения о краниологических исследованиях над строением славянских черепов». Заклав у Києві основу колекції черепів анатомічного музею. Був одним із організаторів і провідників «Товариства таємних польських шкіл», чл. «Провінційного комітету на Русі», у січ. 1863 перетвореного на тимчасовий провід місц. учасників польського повстання 1863—1864. 9 квіт. (28 берез.) 1863 виїхав до Царства Польського, створював у Каліському пов. повстанські мед. пункти і керував ними. Восени направлений виконувати обов’язки комісара революц. Нац. уряду до Львова. Затриманий австрійс. властями, спромігся втекти з-під арешту. 1864 у Бєлграді (Сербія) намагався заробляти на життя приватною практикою. Того ж року переїхав до Румунії і розгорнув у Бухарестському ун-ті анатомічний музей, був за це нагороджений орденом Bene Merenti. Мандрував Європою. Виступив на Міжнар. антропологічному конгресі у Парижі (Франція). На 1-му з’їзді польс. лікарів і природознавців у Кракові одержав найвищу нагороду за презентовані препарати. Співпрацював з час. «Correspondance du Nord-Est». Уфундував у Бухаресті польс. читальню. 1871 прибув до Галичини (де мешкав у різних містах), зупинився в Кракові. 1876 отримав ступінь д-ра медицини Ягеллонського ун-ту, наступного року заснував наук. зб. «Zbi\r WiadomoСci do Antropologii Krajowej» (видав 14 томів). 1879 висунув ідею скласти етногр. карту Галичини, 1880 оприлюднив відповідний проект. Редагував ж. «Przegld Akademicki» (1881—89). Тривалий час викладав у Ягеллонському ун-ті безоплатно, 1886 призначений на штатну посаду проф. Автор понад 100 наук. праць, у т. ч. монографії «O g\ralaсh Ruskich w Galicji» («Про руських горців у Галичині»), підготовленої за матеріалами, зібраними ним в експедиції 1888, і названої І.Франком «першим систематичним дослідженням українців Карпат», а також статті «Odrzwia ozdobne w chatach g\rali ruskich» («Оздоблені одвірки в хатах руських горців») — за підсумками подорожі 1889 (вміщено: «Wis»a», 1890, t. 4).
Як близький друг О.Кольберга опікувався його рукописами, продовжував започатковані ним видання, зокрема багатотомне «Obrazy etnograficzny». Зі спадщини О.Кольберга видрукував «Che»mskie» та «Przemyskie» (зі своєю передмовою). П. у Кракові від туберкульозу, на який захворів, доглядаючи О.Кольберга. Літ.: L.D. Dr. Izydor Kopernicki. «Tygodnik Illustrowany», 1883, N. 20; Биографический словарь профессоров и преподавателей Университета св. Владимира. Киев, 1884; Нейман Ц.Г. Коперницкий И. Русские горцы в Галичине (Prof. Dr. J. Kopernicki. O g\ralach ruskich w Galicyі: Zarys etnograficzny). Krakbw, 1889. «Киевская старина», 1889, № 5/6; В.А.[Антонович В.Б.] Исидор Станиславович Коперницкий. Там само, 1891, № 12; Kar»owicz J. Izydor Kopernicki. «Wis»a», 1891, t. 5; Album biograficzne zas»uпonych Polak\w i Polek wieku XIX, t. 2. Warszawa, 1903; Bystron J. Bibliografia etnografii polskiej. Krak\w, 1919; Общественно-политическое движение на Украине в 1856—1862 гг., К., 1963; Общественно-политическое движение на Украине в 1863—1864 гг. К., 1964; Kieniewicz S., Sikora P. Kopernicki Izydor. W: Polski S»ownik Biograficzny, t. 13. Wroc»aw—Warszawa—Krak\w, 1968; Болтарович З.Є. Україна в дослідженнях польських етнографів XIX ст. К., 1976; Лісевич І.Т. У затінку двоглавого орла (польська національна меншина на Наддніпрянській Україні в другій половині XIX ст. — на початку XX ст.). К., 1993; Баженов Л.В. Історичне краєзнавство Правобережної України XIX — на початку XX ст. Хмельницький, 1995; Колесник В. Відомі поляки в історії Вінниччини. Вінниця, 2007. П.Г. Усенко.
захистив кандидатську дис. на тему: «Створення Вітчизняного фронту в Болгарії і його роль у встановленні в країні народнодемократичної влади». 1985 опублікував монографію «Отечественный фронт и народно-демократическая революция в Болгарии». Активно працював у складі редколегій наук. збірників «Наукові праці Кам’янець-Подільського державного університету: Історичні науки», «Освіта, наука і культура на Поділлі: Збірник наукових праць», час. «Краєзнавство». Сферою його наук. інтересів були проблеми соціально-політ. історії Болгарії 1940— 80-х рр. й укр.-болг. відносин 19—20 ст. В цілому його наук. доробок складає 114 робіт. Опікувався підготовкою науково-пед. кадрів для навч. закладів Хмельн. обл., збереженням, дослідженням і популяризацією місц. пам’яток історії, розвитком краєзнавчого руху. Нагороджений орденами, медалями й почесними знаками СРСР та України. П. у м. Кам’янець-Подільський. Тв.: Отечественный фронт и народно-демократическая революция в Болгарии. Львов, 1985; Хотинське повстання. К., 1989 (у співавт.); Кам’янець-Подільський державний український університет: від ідеї заснування до ліквідації (1917—1921 рр.). «УІЖ», 1999, № 4—5 (у співавт.); Вплив визвольної боротьби балканських слов’ян на трансформацію слов’янської ідеї в суспільно-політичній думці України другої половини XIX ст. Там само, 2003, № 2; 2005, № 1 (у співавт.). Літ.: Историки-слависты СССР: Биобиблиографический словарь-справочник. М., 1981; Баженов Л.В. Копилов Анатолій Олексійович. В кн.: Баженов Л.В. Поділля в працях дослідників і краєзнавців ХIХ—ХХ ст.: Історіографія. Бібліографія. Матеріали. Кам’янець-Подільський, 1993; Славяноведение в СССР: Изучение южных и западных славян: Биобиблиографический словарь. Нью-Йорк, 1994; Хто є хто в Україні: Бібліографічний словник. К., 1997; «Наукові праці Кам’янець-Подільського державного педагогічного університету: Історичні науки», 2001, т. 8; Красуцький М.І., Степанков В.С. Копилов Анатолій Олексійович. В кн.: Кам’янець-Подільський державний університет в особах, т. 1. Кам’янець-Подільський, 2003; Їх же. Анатолій Олексійович Копилов. «Освіта, наука і культура на Поділлі: Збірник наукових праць», 2006, т. 7; Їх же. Професор А.О. Копилов — вчений-педагог. «Наукові праці Кам’янець-Подільського дер-
жавного університету: Історичні науки», 2006, т. 16: На пошану професора А.О. Копилова. В.С. Степанков.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КОПЕРНИЦЬКИЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
