КОПЕРЖИНСЬКИЙ Костянтин Олександрович (04.11(23.10).1894 — 18.03.1953) — літературознавець, фольклорист, етнограф і бібліограф. Н. в с. Глібів (нині село Новоушицького р-ну Хмельн. обл.). Початкову освіту здобув у сільс. школі. 1913 закінчив Кам’янець-Подільську г-зію, 1918 — історико-філол. ф-т Петрогр. унту. Був учнем акад. В.Перетца. 1918—22 — викладач історії літератури в середніх школах Петрограда (нині м. Санкт-Петербург). Після встановлення в Україні рад. влади вернувся на Батьківщину. 1922—23 — проф. Кам’янець-Подільського ін-ту нар. освіти. Від 1923 знову в Петрограді, працював проф. історії літератури в ун-ті (нині Петербурзький університет). 1925 переїхав до Одеси, жив тут до 1929, був проф. Одес. ін-ту нар. освіти. Викладав історію літератури та рос. літературу, керував Укр. відділом Наук. б-ки в Одесі. Мав дружні стосунки з А.Музичкою, Р.Волко-
128 КОПЕРНИЦЬКИЙ
І.С. Коперницький.
вим, М.Слабченком, Б.Комаровим, С.Дложевським. 1926—28 опублікував кілька праць з історії театру і літератури: «Театральне та музичне життя Поділля наприкінці XVIII та в перші три десятиліття ХIХ ст.», «Український письменник XVI століття Василь Суразький» (обидві — 1926), «Громадсько-політична тактика М.Драгоманова у 60-х — першій пол. 70-х рр.», «Бібліографічні уваги до історії української книги в Одесі 80—90-х років ХIХ ст.» (обидві — 1927), «З історії театру на Чернігівщині (1750—1830)» (1928). Займався народознавчими дослідженнями («Питання про наукову постановку справи вивчення побуту», «Особливості клубної роботи влітку», «Обжинки: обряди збору врожаю у слов’янських народів нової доби розвитку», «Господарчі сезони у слов’ян», «Яфетична теорія та її значення для етнології»). Після розгрому слідчими ДПУ УСРР одес. українознавчого осередку (в ході розслідування «Спілки визволення України» справи 1929— 1930) переїхав 1929 до Києва. Почав працювати у Комісії давнього українського письменства (під кер-вом В.Перетца), у 1928— 30 — дійсний чл. Науково-дослідної каф-ри історії України при ВУАН (під кер-вом М.Грушевського), 1931—33 — наук. співробітник каф-ри укр. етнографії при ВУАН, одночасно наук. співробітник Київ. філії Ін-ту Тараса Шевченка, брав участь у редагуванні видань ВУАН (нині Національна академія наук України). 1929 в Києві опублікував дві праці — «Українське літературознавство» та «Українське наукове літературознавство за останнє десятиліття 1917—1927». З початком переслідувань працівників ВУАН переїхав до Ленінграда (нині м. С.-Петербург), працював в Ін-ті антропології та етнографії. На поч. 1934 був заарештований і в берез. цього ж року засуджений за справою «Російської національної партії» («Справа славістів» про створення вченими Москви та Ленінграда контрреволюц. орг-ції, яка нібито планувала здійснити держ. переворот) до 3 років ув’язнення у виправно-трудовому таборі. Відбувши термін покарання, 1937 був звільнений і отримав дозвіл на
проживання в Іркутську (нині місто в РФ). До 1945 працював там у пед. ін-ті завідувачем кафри рос. мови, професором. Після Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945 переїхав до Ленінграда, працював проф. каф-ри слов’ян. філології Ленінгр. ун-ту. П. у м. Ленінград. Архів К. зберігається в Рос. нац. б-ці в С.-Петербурзі (ф. 1006, 25 карток, 1928—53) та у Відділі рукописних фондів Інституту літератури ім. Т.Шевченка НАН України. Реабілітований посмертно. Тв.: Обжинки. Одеса, 1926: До системи поняття часу у слов’ян. К., 1928; Українське наукове літературознавство за останнє десятиліття 1917—1927. К., 1929. Літ.: Гуменюк М. К.О. Копержинський — бібліограф і книгознавець. В кн.: Формування і використання бібліотечних фондів. К., 1984; Бузейчук В. Одеський слід Костя Копержинського. Web: «Корреспондент.net» (http://blogs.korrespondent. net/users/buzeychuk/2637). І.М. Лисенко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КОПЕРЖИНСЬКИЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
