КОНЧАК (бл. 1150 — бл. 1205) — хан Донського угруповання половців, онук «великого хана» Шарукана, чиї володіння йому вдалося знову об’єднати під своєю владою. 1172—87 здійснив у союзі з ін. ханами кілька набігів на землі Чернігівського князівства, Переяславського князівства та Київ. князівства (див. Київська земля): 1172—83 — у союзі з ханом Кобяком, 1184—86 — з ханом Ґзаком. 1184 був розбитий з’єднаними військами князів Святослава Всеволодича і Рюрика Ростиславича на р. Хорол (прит. Псла, бас. Дніпра). 1185 К. і Ґзак розгромили загін новгород-сіверського кн. Ігоря Святославича, що стало сюжетом для давньорус. епічного твору «Слово о полку Ігоревім». Від 1187 політика К. стосовно рус. князів змінилася — його донька і син Ігоря Святославича — Володимир Ігорович одружилися. Залишивши Ґзака один на один з рус. князями, К. зосередився на поступовому об’єднанні всіх половецьких орд. Мабуть, йому це вдалося: літописець іменував його сина Юрія «болиишие всих половец». У початковій статті Галицько-Волинського літопису вміщено поетичну епітафію ханові Кончакові. А.Г. Плахонін.
го політ. діяльністю, спрямованою на захист висвячених на поч. 1620-х рр. правосл. церк. ієрархів (див. Феофана III місія в Україні 1620), котрих унійці (див. Берестейська церковна унія 1596) звинуватили в зраді Вітчизни під час Хотинської війни 1621. К. виступав за визнання польс. королем Сигізмундом III Ваза їхніх майнових прав як легітимних церк. ієрархів. Невдовзі, за нез’ясованих обставин, утратив гетьман. булаву: у трав. гетьманом фігурує вже М.Дорошенко, який, серед іншого, домагався «заспокоєння» православних на найближчому сеймі. Завдяки активізації козац. дипломатії, у т. ч. політ. крокам, до яких вдався К., сейм 1623 прийняв конституцію (див. Конституції сеймові), за якою скасовувалися суд. вироки та процеси, пов’язані з реліг. питаннями. Хоча це юридично не скасовувало королів. універсали про арешт новопоставлених правосл. ієрархів, однак зазначені універсали, по суті, втратили чинність. Літ.: Сас П.М. Політична культура українського суспільства (кінець XVI — перша половина XVII ст.). К., 1998. П.М. Сас.
перації, надання їй орг.-матеріальної допомоги, видання часописів, скликання кооп. з’їздів, обговорення та з’ясування доцільності запровадження змін у законодавстві й у статутах кооп. об’єднань, а також для представництва кооперації в урядових установах, надання консультацій та здійснення ревізії кооперативних т-в. Чл. к-ту були С.Шелухін і В.Чехівський, у його засіданнях брали участь кооператори В.Козлов, К.Шеметів, М.В.Левитський, М.Стасюк, А.Степаненко, М.Гутник. К-т припинив свою діяльність 1917. Літ.: «Южный кооператор», 1913, № 1 (27). В.І. Марочко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КОНЧАК» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
