КОНФЕДЕРАЦІЯ АНАРХІСТСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ УКРАЇНИ «НАБАТ»
КОНФЕДЕРАЦІЯ АНАРХІСТСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ УКРАЇНИ «НАБАТ» — об-ня анархістських сил, діяло на укр. землях 1918—20 і мало на меті втілення в життя ідей анархізму. Ств. в дні початку в Україні протигетьманського повстання 1918 на конференції, що проходила 12—16 листоп. 1918 в Курську (нині місто в РФ). У її роботі взяли участь представники протилежних течій в анархізмі — анархосиндикалісти (див. Анархо-синдикалізм) та анархо-комуністи, які посідали домінуюче місце в конфедерації. До керівного органу були обрані В.Волін, М.Мрачний, А.Которович, Й.Гутман та Я.Суховольський. Конфедерація не охоплювала всіх анархістських груп, що діяли на укр. землях після переїзду сюди багатьох анархістів з Росії, яких на батьківщині в квіт. 1918 розгромили більшовики. Конфедерація мала у своїх лавах летучу групу з організації терору і повстань, але займалася переважно агітаційнопропагандистською роботою. Десятки місц. газет, брошури, листівки та прокламації пропагували ідеї безвладного комуніст. сусп-ва. Конфедерація покладала великі надії на реалізацію своїх планів через масовий сел. повстанський рух — махновщину (див. Н.Махно, також Повстанський рух в Україні 1918—1922), з яким встановила зв’язки в січ. 1919. Після створення в серп. 1919 Революц. повстанської армії України (махновців) «набатівці» спробували не лише поширювати свої ідеї серед особового складу армії, а й підпорядкувати собі повстанців та їхнього ватажка — «батька» Н.Махна. «Батько» скептично поставився до «набатівців». Він довірив очолювати їхнім керівникам Реввійськраду: 1919 В.Воліну, а 1920 — А.Баро-
ну. Однак, коли керівники конфедерації побажали підпорядкувати собі «батька», той вигнав В.Воліна і А.Барона зі своєї армії. На 3-й конф. «Набату», що проходила від 3 до 8 верес. 1920, Н.Махна було піддано нищівній критиці і заявлено, що він не є анархістом. Тоді ж було вирішено розпочати рішучу боротьбу проти рад. влади, а конфедерації — перейти на нелегальне становище. Коли в жовт. 1920 махновці уклали угоду з більшовиками для боротьби з Російською армією ген.-лейтенанта П.Врангеля, анархісти знову вернулися до Н.Махна для пропаганди своїх ідей. Після розгрому Рос. армії Червона армія (див. Радянська армія) 26 листоп. 1920 приступила до ліквідації махновщини. До 1 жовт. 1921 конфедерація і самостійні анархістські групи на укр. землях були ліквідовані. Літ.: Аршинов П.А. История махновского движения (1918—1921). Берлин, 1923; Верстюк В.Ф. Махновщина. К., 1991; Боровик М.А. Анархістський рух в Україні у 1917—1921 рр. «УІЖ», 1999, № 1. В.М. Волковинський.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КОНФЕДЕРАЦІЯ АНАРХІСТСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ УКРАЇНИ «НАБАТ»» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
