КОНФЕДЕРАЦІЇ ШЛЯХЕТСЬКІ (від лат. confoederatio — спілка, об’єднання) — тимчасові політ. об’єднання шляхти в Речі Посполитій, які брали на себе функції держ. влади або ж домагалися від центр. уряду задоволення своїх станових вимог.
Після згасання династії Ягеллонів (1572) їхні створення та діяльність відбувалися або згідно з правовим порядком regnum, коли функціонували всі держ. і політ. інститути, або — interregnum, коли було неможливим функціонування в повному обсязі виконавчої, законодавчої і суд. влади. У другому випадку — у періоди міжкоролів’я — у всіх воєводствах створювалися каптурові конфедерації з власними судами (див. Каптурові суди), які об’єднувалися в ген. каптур (ген. конфедерацію). На чолі д-ви як тимчасовий правитель (interrex; див. Інтеррекс) ставав примас (гнєзненський архієпископ), він керував адміністрацією та готував елекцію (вибори короля; див. Елекція вільна поголовна), осн. етапами останньої були конвокація (на ній посли від земель об’єднувалися в ген. конфедерацію) та елекційний і коронаційний сейми (див. Вальний сейм). Ген. конфедерація утворювалася окремо для Корони Польської та для Великого князівства Литовського. Конфедерація обирала свою владу (Генеральність), формувала конфедератські суди, накладала податки і призначала регіментарів конфедератських військ. Найвищим органом влади конфедерації ставала ген. рада, що обиралася конфедератськими сеймиками. На ген. раді головував маршалок конфедерації; її рішення ухвалювалися на основі консенсусу, а з серед. 18 ст. — більшістю голосів. За звичайного правового порядку в д-ві (regnum) шляхта створювала конфедерації як для політ. підтримки короля, так і для боротьби з ним чи тиску на нього, щоб домагатися виконання тих чи ін. своїх вимог (див. Барська конфедерація 1768, Торговицька конфедерація 1792). Якщо король визнавав справедливими вимоги утвореної проти нього конфедерації, то вона набувала рис легальності; не визнана королем конфедерація поставала як рокош. Протягом 17—18 ст. К.ш. потрапили під вплив магнатських угруповань (див. Магнати), що переслідували свої групові інтереси. Із 17 ст. для Речі Посполитої актуальними стали військ. конфедерації, в яких активну участь
брала шляхта, що служила у війську. З часом ці конфедерації почали висувати не лише фінансові, а й політ. вимоги, що стало особливо помітним з 2-ї пол. 17 ст.; певний вплив на них справила політ. модель рокошу. У 18 ст. під виглядом К.ш. почали скликатися вальні сейми, завдяки цьому вдавалося уникати їхнього (вальних сеймів) зриву, оскільки на К.ш. для ухвалення рішень не вимагалося одностайної згоди під час голосування та не діяло право liberum veto (див. «Ліберум вето»). Літ.: Kutrzeba S. Historia ustroju Polski w zarysie. Korona. Lw\w, 1925; Gierowski A. Konfederacje a postawa polityczna szlachty. В кн.: Dzieje kultury politycznej w Polsce. Warszawa, 1977; Pawinski A. Rzdy sejmikowe w Polsce 1572—1795 na tle stosunk\w wojew\dztw kujawskich. Warszawa, 1978; Kriegseisen W. Samorzd szlachecki w Ma»opolsce w latach 1669—1717. Warszawa, 1989; Stanek W. Konfederacje generalne w Koronie w XVIII wieku. ToruЅ, 1991; OpaliЅski E. Kultura polityczna szlachty polskiej w latach 1587— 1652. Warszawa, 1995; Bardach J. та ін. Historia ustroju i prawa polskiego. Warszawa, 1996. П.М. Сас.
резневі статті 1654) союз між Укр. д-вою та Рос. монархією; 2) тимчасові сусп. чи соціальні об’єднання (К. професійних чи корпоративних спілок тощо), діяльність яких підпорядковується спільному вищому органові та регламентується окремим документом; 3) воєн.-політ. союзи шляхти в Речі Посполитій (див. Конфедерації шляхетські) в 16—18 ст. В.А. Смолій.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КОНФЕДЕРАЦІЇ ШЛЯХЕТСЬКІ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
