КОНСТИТУЦІЯ СРСР 1977 — Осн. Закон СРСР. Третя і остання союзна конституція. Ухвалена позачерговою 7-ю сесією ВР СРСР 9-го скликання 7 жовт. 1977. У рад. час визначалася як «конституція розвиненого соціа-
«Конституция (Основной Закон) Союза Советских Социалистических Республик». М., 1977. Преамбула.
92 КОНСТИТУЦІЯ
літ. та екон. системи, соціальний розвиток і к-ру, громадянство, права, свободи й обов’язки громадян, осн. засади союзної д-ви, союзну республіку, систему і принципи діяльності рад нар. депутатів, виборчу систему, статус нар. депутата, найвищі органи держ. влади й управління союзної республіки, місц. органи держ. влади і управління, правосуддя, арбітраж та прокурорський нагляд тощо. Покладена в основу Конституції Української Радянської Соціалістичної Республіки 1978. У преамбулі містився короткий істор. огляд розвитку рад. державності, висновок про побудову в СРСР розвиненого соціаліст. сусп-ва і його характеристика, проголошувалася вища мета рад. д-ви — побудова безкласового комуніст. сусп-ва. У ст. 1 Рад. Союз визначався як соціаліст. загальнонар. д-ва, що виражає волю й інтереси робітників, селян та інтелігенції, трудящих усіх націй і народностей країни. У наступних статтях закріплювалися принципи народовладдя (ст. 2), демократ. централізму (ст. 3), соціаліст. законності (ст. 4), статус Комуністичної партії Радянського Союзу як керівної і спрямовуючої сили рад. сусп-ва, ядра його політ. системи, держ. і громад. оргцій (ст. 6). Основою екон. системи була проголошена соціаліст. власність на засоби вир-ва у формі держ. (загальнонар.) і колгоспно-кооп. власності (ст. 10). Соціальною основою СРСР було названо непорушний союз робітників, селян та інтелігенції (ст. 19). Істотно розширився перелік конституційних прав і свобод. До їх числа, зокрема, було включено право на житло (ст. 44), право брати участь в управлінні держ. і громад. справами (ст. 48), право на критику (ст. 49), право на оскарження дій посадових осіб, держ. і громад. органів (ст. 58). У ст. 70 зазначалося, що СРСР — це союзна багатонац. д-ва, утворена в результаті вільного самовизначення націй і добровільного об’єднання рівноправних рад. соціаліст. республік на основі принципу соціаліст. федералізму. За кожною республікою зберігалося право вільного виходу з СРСР (ст. 72).
«Конституция СССР — моральная помощь и реальное подспорье…» Плакат. Художник В. Корецький. 1978.
Ст. 73 визначала повноваження СРСР в особі його найвищих органів держ. влади та управління. До цих повноважень були зараховані: 1) прийняття до складу СРСР нових республік; 2) визначення держ. кордону Союзу і затвердження змін кордонів між союзними республіками; 3) встановлення заг. засад організації та діяльності респ. і місц. органів держ. влади й управління; 4) забезпечення єдності законодавчого регулювання на всій тер. СРСР; 5) встановлення основ законодавства Союзу РСР і союзних республік; 6) проведення єдиної соціально-екон. політики; 7) кер-во економікою країни; 8) визначення осн. напрямів наук.-тех. прогресу і заг. заходів щодо раціонального використання та охорони природних ресурсів; 9) розроблення й затвердження держ. планів екон. і соціального розвитку СРСР, затвердження звітів про їх виконання; 10) розроблення й затвердження єдиного держ. бюджету СРСР, затвердження звіту про його виконання; 11) кер-во єдиною грошовою і кредитною системою; 12) встановлення податків та доходів, що надходять на утворення держ. бюджету СРСР; 13) визначення політики в галузі цін і оплати праці; 14) кер-во галузями нар. госп-ва, об-нями й підпр-вами союзного підпорядкування; 15) заг. кер-во галузями
союзно-респ. підпорядкування; 16) питання війни і миру, захисту суверенітету, охорони державних кордонів і тер. СРСР; 17) організація оборони, кер-во ЗС СРСР; 18) гарантування держ. безпеки; 19) представництво СРСР у міжнар. відносинах, зв’язки СРСР з іноз. д-вами і міжнар. орг-ціями; 20) встановлення заг. порядку й координація відносин союзних республік з іноз. д-вами і міжнар. орг-ціями; 21) зовн. торгівля та ін. види зовнішньоекон. діяльності на основі держ. монополії; 22) контроль за додержанням Конституції СРСР і забезпечення відповідності їй конституцій союзних республік; 23) вирішення питань загальносоюзного значення. У разі розбіжності законів союзних республік із загальносоюзним законодавством мали діяти закони СРСР. Цей перелік повноважень фактично урівнював повноваження союзних республік з повноваженнями автономних республік, автономних областей чи автономних округів. Найвищим органом держ. влади СРСР проголошувалася Верховна Рада СРСР. Найвищим виконавчим і розпорядчим органом держ. влади СРСР визначалася РМ СРСР; вона складалася з голови уряду, перших заступників і заступників голови, міністрів СРСР, голів держ. к-тів СРСР, голів урядів союзних республік. Найвищим суд. органом країни проголошувався Верховний Суд СРСР; він здійснював нагляд за суд. діяльністю судів СРСР і союзних республік. Конституювалися спец. суди — військ. трибунали у ЗС (їхні судді обиралися Президією ВР СРСР строком на 5 років, а нар. засідателі — зборами військовослужбовців строком на 2,5 року). Уперше в конституційній практиці СРСР Осн. Закон містив спец. розділ, який надавав конституції найвищої юрид. сили і визначав, що всі закони та ін. акти держ. органів видаються на основі й у відповідності до конституції (ст. 173). Конституція закріплювала як союзне повноваження контроль за додержанням Осн. Закону країни і забезпечення відповідності йому конституцій союзних республік (п. 11, ст. 73).
Низка положень стосувалася питань охорони конституції. В Осн. Законі проголошувалося, зокрема, що додержування норм конституції та рад. законів є обов’язком держ. і громад. оргцій (ст. 4), що парт. орг-ції діють у рамках Осн. Закону (ст. 6), що обов’язком громадян СРСР, іноземців та осіб без громадянства є поважання конституції і дотримування рад. законів (ст. 37, 59). В Осн. Законі містилася також вимога відповідності конституцій союзних республік Конституції СРСР, а конституцій автономних республік — Осн. Законові СРСР і конституціям союзних республік (ст. 76, 82). ВР СРСР надавалося виключне право ухвалювати конституцію і вносити до неї зміни (ст. 108). Ішлося про право попереднього конституційного нагляду, що було закріплене за комісіями ВР СРСР (ст. 114), про можливість скасування чи призупинення дії неконституційних чи незаконних рішень, постанов, розпоряджень держ. органів (п. 7 ст. 122, ст. 126, 130) тощо. Правом офіц. тлумачення законів СРСР конституція наділяла Президію ВР СРСР. Конституція втратила чинність у груд. 1991 після розпаду СРСР. Дж.: Конституція (Основний Закон) Союзу Радянських Соціалістичних Республік. К., 1977. Літ.: Бутко І.П. Основний закон СРСР. К., 1978; Конституция развитого социализма: исторические предпосылки и значение. М., 1981; Конституция СССР: политико-правовой комментарий. М., 1982. О.М. Мироненко, І.Б. Усенко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КОНСТИТУЦІЯ СРСР 1977» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
