КОНСТИТУЦІЯ (від лат. constitutio — лад, установлення) — 1) інституції, звичаї та принципи, що разом утворюють таку систему правління в країні, яка обмежує владу певними рамками; 2) письмовий документ, що запроваджує або узаконює певну систему правління. Сьогодні кожна держава має К. в першому сенсі і майже кожна — за винятком Великої Британії, Нової Зеландії та Ізраїлю — також письмову К. Механізми конституційного обмеження влади можуть бути різними: це і регулятивні норми, що стримують дії урядовців до управління д-вою, і спец. положення (напр., про поділ влади), що не можуть бути змінені звичайними законодавчими актами. Проте К. не лише обмежує, а й розвиває держ. владу. Тому виняткова увага до К. як до способу обмеження владних повноважень є певною мірою оманливою: історично конституції створювалися саме для посилення держ. влади. Писана К. визначає держ. устрій шляхом: обмеження його дієвості окремою тер., окремим народом та/або окремими проблемами; окреслення повноважень інституцій, з яких складається д-ва; прописування, принаймні часткове, того, що можна вимагати, і того, що можна робити в політ. сфері. Перші конституційні системи правління розвинулися в США та Франції. Їх утвердження там було пов’язане, відповідно, з боротьбою амер. колоній Великої Британії за незалежність 1775— 83 та Французькою революцією кінця 18 століття. У ході тих подій було перебудовано структури держ. інституцій і утверджено нові політичні принципи. І у США, і у Франції в підґрунтя писаних К. закладалася ідея встановлення влади на основі взаємопорозуміння громадян та поваги до прав окремої людини.
М.В. Некрасов.
Д.І. Шаховськой.
82 КОНСТИТУЦІЯ
Досвід упровадження конституцій у США та Франції визначив «жанр конституції» загалом: створення конституційних форм правління стало невід’ємною складовою усіх нац. і бурж. революцій 19 ст., а силові та інтелектуальні традиції жанру перейшли у 20 ст. Після Другої світової війни колоніальні й окупаційні власті інколи відмовлялися залишати підвладні їм країни до затвердження там «прийнятних» конституцій. Нині наявність у новостворюваної д-ви писаної К. є майже необхідною передумовою її (цієї д-ви) міжнар. визнання, а проголошення нової К. в тій чи ін. країні є засобом зміни в цій країні правлячого режиму. Літ.: Sartori G. Constitutionalism: A Preliminary Discussion. «American Political Science Review», 1962; vol. 56; Elster J., Slagstad R. Constitutionalism and Democracy. Cambridge, U.K., 1988; Elkin S.L., Soltan K.E. A New Constitutionalism: Designing Political Institutions for a Good Society. Chicago, 1993; Hart V., Stimson Sh C. Writing a National Identity: Political, Economic and Cultural Perspectives on the Written Constitution. Manchester, U.K., 1993. За: Сюзетт Гембергер (Suzette Hemberger) Constitution. (The Oxford Companion to Politics of the World. Oxford, 2001). Пер. з англ. О.В. Юркової.
Конституція Автономної Молдавської Соціалістичної Радянської Республіки (Основний Закон). Харків, 1928. Перша сторінка.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КОНСТИТУЦІЯ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
