«ОТОЧЕНЦІ» — специфічне поняття першого періоду німецькорад. війни 1941—45 для визначення груп і окремих військовослужбовців, які потрапили в оточення військ гітлерівців (т. зв. котли), були ізольовані від решти військ. Найбільші «котли» виникли в Білорусі (Зх. фронт), на території України (уманське, київське і харківське оточення), у Росії під Вязьмою (нині місто Смоленської обл., РФ). Військовослужбовці, що потрапили в оточення, намагалися пробитися до лінії фронту й вийти в розташування рад. військ. Більшість із них потрапляли у полон до противника. Частина залишалася на окупованій території на легальному чи напівлегальному становищі, поповнивши лави партизанів чи допоміжних формувань нім. армії і поліції. Після приходу Червоної армії у визволені райони до її лав повторно було мобілізовано 939,7 тис. осіб колиш. «О.» Всі колиш. «О.» і військовополонені, що поверталися до лав РСЧА, мали пройти перевірку, яку впродовж 1—2 місяців здійснювали органи «Смершу» наркомату оборони СРСР. Порядок організації і проходження перевірки військовослужбовців Червоної армії регламентувався постановами Держ. к-ту оборони СРСР № 1069сс від 27 грудня 1941 та РНК СРСР № 1166-344сс від 24 січня 1944, згідно з якими червоноармійці, що були в полоні або оточенні, через збірно-пересильні пункти надходили до спецтаборів НКВС СРСР (див. Перевірочно-фільтраційні табори НКВС СРСР) на перевірку, звідти передавалися до
військкоматів для відправки до армії або частково — на роботу в пром-сть. Відповідно до наказу наркома внутр. справ СРСР Л.Берії № 001735 від 28 грудня 1941 «Про створення спеціальних таборів для колишніх військовослужбовців Червоної армії, які перебували в полоні й оточенні противника» було організовано 29 таких таборів. Упродовж війни порядок проходження перевірки змінювався. Згідно з постановою Держ. к-ту оборони СРСР від 4 листопада 1944 звільнені з полону рад. військовополонені та цивільні особи призовного віку направлялися до запасних частин Червоної армії, минаючи спецтабори, до яких тепер направляли тільки осіб, підозрюваних у зрадницькій діяльності. Літ.: Лубянка: ВЧК—ОГПУ— НКВД—НКГБ—МГБ—МВД—КГБ: 1917—1960: Справочник. М., 1997; Великая отечественная война 1941— 1945, кн. 4. М., 1999; Дембицкий Н.П. Судьба пленных. В кн.: Война и общество, 1941—1945, кн. 2. М., 2004; Земсков В.Н. Репатриация перемещенных советских граждан. Там само; Великая Отечественная без грифа секретности: Книга потерь: Новейшее справочное издание. М., 2009. Т. Пастушенко, М.В.Коваль.
Ви переглядаєте статтю (реферат): ««ОТОЧЕНЦІ»» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
