ОСЬМАК Кирило Іванович (криптонім — Ив. К-о, псевдоніми — Гірняк, Марко Горянський, К.Кирдяга, Псельський, К.Шишацький; 09.05(27.04).1890— 16.05.1960) — діяч укр. національно-визвол. руху, президент Української головної визвольної ради (УГВР). Н. в м-ку Шишаки Миргородського пов. Полтав. губ. (нині смт Шишаки Полтав. обл.). Закінчив Полтав. Олександрівське реальне уч-ще (1910), навч. в Моск. с.-г. ін-ті (1910— 16). У липні 1915 перервав навчання і вступив на службу до К-ту Пд.-Зх. фронту Всерос. земського союзу. Був зав. харчового пункту в м. Збараж, потім — зав. харчового загону в м. Скалат, завідував пекарнею у Збаражі. З кінця 1916 оселився в Києві, працював у Київ. губернському земстві, від якого увійшов до Української Центральної Ради. Із 1917 — керівник відділу з видання с.-г. літератури в ген. секретарстві землеробства, із січня 1918 — на тій самій посаді у мін-ві землеробства УНР. Із серед. 1918 працював у Всеукр. спілці земств, водночас був секретарем редакції громад. наук. двотижневика «Вістник громадської агрономії». З вересня 1919 працював у Центр. с.-г. кооп. союзі (Централі), що видавав двотижневик «Сільський господар», і завідував відділом сел. буряківництва. З квітня 1922 — голова термінологічного бюро С.-г. наук. к-ту УСРР. Одночасно з травня 1923 працював у губсельсоюзі на посаді зав. підвідділу бурякової кооперації, а пізніше, після злиття його з кооп. союзом «Сільський господар», — на посаді керівника кооперуванням цукровобурякової галузі. З поч. 1925 —
редактор відділу с.-г. термінології Інституту української наукової мови. У березні 1928 заарештований. Його звинуватили у відстоюванні незалежності кооперації і запереченні держ. регулювання цін на продукти сільс. госп-ва. Постановою колегії ОДПУ СРСР був позбавлений на 3 роки права проживати у великих містах СРСР. Працював у Курську, а в березні 1930 знову був заарештований, звинувачений в участі у «Спілці визволення України» й відправлений у концтабір у Комі АСРР на 3 роки. Домігся перегляду справи, і в листопаді 1930 табірне ув’язнення було замінене 3-ма роками адм. висилки у Вологду, але залишився працювати в Сиктивкарі. 1934—38 працював спочатку в Моск. обл. директором радгоспу, а потім — у Рязанській обл. агрономом. У січні 1938 заарештований у с. Катіно Рязанської обл. за обвинуваченням у терористичних намірах щодо керівників ВКП(б), контрреволюц. та шкідницькій діяльності, антирад. агітації. 22 лютого 1940 був звільнений з ув’язнення, а в квітні 1940 повернувся до Києва. У жовтні 1941, вже за нім. окупації, увійшов до Укр. нац. ради, створив і очолив Всеукр. спілку с.-г. кооперації «Сільський господар». Увійшов у контакт з діячами Організації українських націоналістів й у вересні 1943 переїхав із сім’єю до Західної України. Брав участь в організації Української повстанської армії. Член Ініціативного к-ту зі створення УГВР, опрацьовував її програмні документи. 15 липня 1944 на Великому зборі УГВР, що відбувся біля с. Сприня на Самбірщині, обраний президентом УГВР. Під час переходу німецько-рад. фронту був поранений. Лікувався в с. Дорожеві на Дрогобиччині, де й був у вересні 1944 заарештований під час чекістської облави. Перебував під слідством у Дрогобичі, Львові, Києві, маючи псевдо І.Коваля. Справжнє прізвище слідчі змогли розкрити тільки через 3 роки. Постановою Особливої наради при МДБ СРСР від 10 липня 1948 ув’язнений на 25 років і відправлений до Владимирської тюрми, звідки наприкінці травня 1953 його привезли в
Москву, щоб схилити до співпраці з чекістами у боротьбі з ОУН. Категорично відмовився від співпраці. П. в ув’язненні у м. Владимир (нині місто в РФ). 1994 реабілітований Ген. прокуратурою України «як безпідставно репресований у 1948 році». На поч. 1995 прокуратурою Харків. обл. реабілітований за репресії 1928 і 1930. 1992 на місці, де відбувся Великий збір УГВР, встановлено пам’ятний знак — гранітну брилу у формі пастушої колиби. 1998 створено відеофільм «Незламний президент». 2002 спортивно-туристському оздоровчому комплексові, створеному на місці Великого збору УГВР, присвоєно ім’я К.Осьмака. 11 грудня 2004 прах О. перепохований у Києві на Байковому цвинтарі. Літ.: Туркало К. Тортури. К.— Нью-Йорк, 1963; Українська головна визвольна рада: Документи, офіційні публікації, матеріали, кн. 1: 1944— 1945. В кн.: Літопис УПА, т. 8. Львів, 1992; Прокоп М. Київ, 1942. «Сучасність», 1993, № 1; Кривуцький І. Зустріч з Президентом УГВР: Уривок із спогадів. «Шлях перемоги», 1994, № 27 (2099), 2 липня; Проць Я. Кирило Осьмак. «Степова Україна» (Херсон), 1995, ч. 4—5 (12—13); Шаповал Ю. Забутий президент: Недоступні раніше документи вперше відтворюють біографію Кирила Осьмака. «ЛУ», 1996, 22 серпня; Проць Я. Кирило Осьмак — будівничий української держави. «Сільське життя» (Шишаки), 1996, № 42 (6520), 7 вересня; Його ж. Створюється фільм про К. Осьмака. Там само, 1996, № 52, 16 листопада; Миронець Н. До історії Української національної ради. «Українське слово», 1997, 2 жовтня; Шаповал Ю. Забутий Президент. В кн.: Незалежність України: Історичні витоки та перспективи: Матеріали науково-практичної конференції. К., 1997; Осьмак Н. Перший президент УГВР. «Шлях перемоги», 1999, ч. 31 (2362), 11 серпня; Її ж. Життя, сповнене мужності і трагізму. «Чорноморські новини» (Одеса), 1999, № 92 (19830), 9 вересня; Її ж. Кирило Осьмак в історії українського парламентаризму. «Шлях перемоги», 2000, ч. 23 (2406), 14 червня; Українська головна визвольна рада: Документи, офіційні публікації, матеріали, кн. 4: Документи і спогади. В кн.: Літопис УПА, т. 26. Торонто—Львів. Вид-во «Літопис УПА», 2001; Кирило Осьмак — президент УГВР (Документи і матеріали). В кн.: Літопис УПА, т. 41. Торонто—Львів, 2004; Петрущак М. Це — наша історія: УГВР — 60 років.
«Новини Самбора», 2004, № 55 (467), 16 липня; Кук В. Підпільний український парламент: До 60-річчя Української головної визвольної ради. «Шлях перемоги», 2004, № 30 (2617), 21 липня; Калпакиди А. Ликвидаторы КГБ: Спецоперации советских спецслужб 1941—2004. М., 2004; Жадько В. Український некрополь. К., 2005; Осьмак Н. Кирило Осьмак — нескорений Президент УГВР. «Літопис УПА: Серія ’’Події і люди’’», кн. 2. Торонто—Львів, 2008; Павличко Д. Кирило Осьмак. Поема. К., 2009; Осьмак Н. «Кого не поставимо на коліна — перестріляємо». 80 років процесу «СВУ». «День», 2010, 5 березня. Н.К. Осьмак.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Кирило Іванович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
