ОСТРОГ — місто обласного підпорядкування Рівненської області, райцентр. Розташований на р. Вілія поблизу її впадіння в Горинь (прит. Прип’яті, бас. Дніпра), за 14 км від залізничної ст. Острог. Населення 14,8 тис. осіб (2009). Прийнято вважати, що перша писемна згадка про О. міститься в «Повісті временних літ» під 1100, коли кн. Давиду Ігоровичу передали у володіння кілька міст у Погорині. Проте літописна фраза зі згадкою про О. має подвійне тлумачення: 1) Давидові дають «Божський острог»; 2) Давидові дають «Божський [і] Острог». Згідно з археол. даними, на місці сучасного міста у 8—9 ст. виникла група слов’ян. поселень, яка наприкінці 10 — на поч. 11 ст. трансформувалася в ранньоміський центр, що складався з городища площею 3,2 га та селища площею бл. 2 га. На зламі 11—12 ст. площа поселення скоротилася вдвічі, проте інтенсивне життя тривало аж до серед. 13 ст. Наступна після 1100 згадка О. припадає на 1340, коли в джерелах з’являється «князь Данило з Острога» — родоначальник князів Острозьких. У часи, коли О. належав цьому князівському роду (14 — серед. 17 ст.), він перетворився на один із найбільших центрів Волині. Ядром міста був Острозький замок, споруджений на місці давньорус. дитинця. Перша кам’яна замкова споруда — «Вежа мурована» — гіпотетично датується серед. 14 ст. До замку прилягали уфортифіковані Пригородок (дерев’яну стіну споруджено в 14 ст.) і власне місто (кам’яну стіну споруджено в 1530—40-х рр.). Передмістя Загороддя на поч. 17 ст. було укріпле-
Острог. Свято-Богоявленський собор. Фото 2008.
не валом із бастіонами. За межами укріплень лежали передмістя: Татарське (Зарванське), Заріччя, Бельмаж. На правому, протилежному від замку березі Вілії виникло обнесене валом Нове місто (Застав’я), яке було юридично самостійним поселенням. Населення міста мало поліетнічний склад (крім русинів-українців — поляки, татари, євреї) і сповідувало різні релігії. Крім кількох правосл. храмів (найбільшим з яких була замкова Богоявленська церква), в О. було споруджено костьол Успіння Діви Марії (між 1440 і 1442), мечеть (відома з 1565, припинила існування до 1708), гол. синагогу (ві-
дома з 1603). 1580—1764 острозький кагал був одним із 4-х волин. кагалів, які мали своїх офіц. представників у Вааді чотирьох земель — центр. органі єврейс. самоуправління на землях Королівства Польського. У 2-й пол. 16 ст. О. став значним культ. та освіт. осередком Волині. Бл. 1576 засновано Острозьку академію. Із 1617 відома лат. школа. 1624—1773 діяв колегіум єзуїтів (див. також Єзуїтські школи), 1777—93 — греко-катол. 4-класна школа василіан. При синагозі діяла єшива (вища школа рабинів), найвищий розквіт якої припав на час ректорства С.Едельса (1599—1632). У місті працювали Острозька друкарня та друкарня при синагозі (діяла 1608—1832). У 16 ст. О. отримав привілей на 2 щотижневих торги (1527) та на 3 щорічних ярмарки. 1585 О. отримав магдебурзьке право. У місті існували 16 ремісничих цехів. Чисельність населення оцінюють у 5 тис. на кін. 16 ст. і бл. 10 тис. у серед. 17 ст. 1603 кн. В.-К.Острозький поділив свої володіння між синами Янушем (п. 1620; див. Я.Острозький) і Олександром (п. 1603), при цьому О. також був поділений на 2 частини (замок і Пригородок залишалися у спільній власності братів). Частина міста, що належала Янушу, увійшла до заснова-
681 ОСТРОГ
Острог. Гравюра Н. Орди. 1870-ті рр.
682 ОСТРОГ
ної ним Острозької Ординації, а Олександрова частина перейшла до його доньки Анни-Алоїзи (у заміжжі Ходкевич), фанатичної католички. Маючи свою резиденцію в О., вона своїми антиправосл. вчинками спровокувала повстання острозьких міщан, яке було жорстоко придушене (т. зв. Острозька трагедія 1636). Надалі власниками міста були представники багатьох магнатських родів, зокрема князів Заславських, Сангушків, Яблоновських. Під час Національної революції 1648—1676 місто, яке не раз здобували війська Б.Хмельницького та загони повстанців (1648, 1649, 1650, 1654), прийшло в занепад. Населення О. за 2-гу пол. 17 ст. скоротилося, за оцінками дослідників, не менш, ніж уп’ятеро. В О. представники гетьмана М.Ханенка та уряду Речі Посполитої підписали Острозьку угоду 1670. Наприкінці 17 ст. почалося відродження госп. і громад. життя, проте О. вже не відігравав такої визначної ролі, як у 16 — 1-й пол. 17 ст. Протягом 18 ст. чисельність населення зросла з 2 тис. до 4,7 тис. жителів. 1717 почалася відбудова комплексу єзу-
їтського колегіуму, зруйнованого 1648, 1747 засновано монастир капуцинів (закритий 1832), 1777 — монастир кармелітів (закритий 1809). Із переходом під владу Російської імперії (1793) О. став центром повіту Волинської губернії (1797). При цьому залишався приватновласницьким містом. 1802 власником обох частин О. став кн. Кароль Яблоновський, нащадки якого володіли містом до 1875. На кінець 19 ст. половину мешканців становили євреї. У місті стояв великий рос. гарнізон. Як і раніше, О. був містом зі слабо розвинутою економікою (у 2-й пол. 19 ст. з’явилися невеликі пром. підпр-ва) і в той же час важливим культ. і просвітнім центром. 1796—1825 тут діяла Волин. духовна семінарія. Багато відомих діячів (А.Кримський, Д.Мануїльський, В.Сальський, І.Малиновський, П.Жолтовський) здобували освіту в Острозькій г-зії (до 1897 — прогімназія, створена 1868 на базі дворянського уч-ща). 1865 графинею А.Блудовою засновано Свято-КирилоМефодіївське братство, при якому діяли жін. уч-ще (його закінчила художниця і поетеса О.Ля-
туринська), ін. навчальні та доброчинні заклади. 1909 засновано Братство ім. князів Острозьких, зусиллями якого збережено острозькі старожитності (перш за все «Вежу муровану») і створено істор. музей (1916). 1917 створено т-во «Просвіта». Із кінця 1917 до квітня 1919 місто входило до складу Української Народної Республіки та Української Держави, тричі опинялося під владою більшовиків (січень—лютий 1918, травень—серпень 1919, липень—вересень 1920), двічі — під контролем польс. військ (серпень 1919 — липень 1920, із вересня 1920). 7 липня 1920 під О. відбувся бій між польс. військами ген. В.Крайовського та Першою Кінною армією. У міжвоєнний період О. — місто Волинського воєводства у складі Польщі (до 1925 — повітовий центр). 1925—39 тут діяв Регіональний рос. музей Й.Новицького, закритий після включення О. до складу УРСР. 1939 відкрито міськ. театр. Із вересня 1939 О. — у складі Рівнен. обл. УРСР. Під час боїв за О. влітку 1941 міська забудова зазнала великих руйнувань. Із 3 липня 1941 по 13 січня 1944 окупований нім. військами. У передмісті створено табір для військовополонених. За час окупації в місц. гетто знищено бл. 9 тис. євреїв. У 1950—70-ті рр. в місті було засновано або реконструйовано кілька невеликих пром. підпр-в. 1981 засновано держ. історикокульт. заповідник, у складі якого 1985 відкрито Музей книги та друкарства. 1994 утворено спеціалізований навч. заклад «Острозький колегіум» (із 1996 —
Острог. Луцька вежа. Фото 2008.
«Острозька академія»), який 2000 отримав статус національного ун-ту. 1995 О. отримав статус міста обласного підпорядкування. Архіт. пам’ятки: Острозький замок, Луцька і Татарська надбрамні башти (2-га пол. 15 — поч. 16 ст.), костьол Успіння Діви Марії (15—19 ст.), руїни гол. синагоги (16 ст.), будинок г-зії (кін. 19 — поч. 20 ст.), пам’ятники Т.Шевченку (1963), князям Острозьким (2000). Літ.: Перлштейн А. Описание города Острога. «Чтения в Императорском обществе истории и древностей российских при Московском университете», 1847, год 3-й, № 4; Теодорович Н.И. Историческое описание церквей и приходов Волынской епархии, т. 2. Почаев, 1893; Kardaszewicz S. Dzieje dawniejsze miasta Ostroga: Materia»y do historii Wo»yni. Krak\w—Warszawa, 1913; ІМіС УРСР: Ровенська область. К., 1973; Острозька давнина: Дослідження і матеріали. Львів, 1995; Острозька Академія 16—17 ст.: Енциклопедичне видання. Острог, 1997; Шпизель Р. Город Острог — крупнейший центр еврейской культуры на Украине. В кн.: Єврейська культура та історія в Україні. К., 1997; Ковальський М.П. Етюди з історії Острога: Нариси. Острог, 1998; Берковський В.Г. Архітектура Острога XVI—XVII ст.: Історія і топографія. В кн.: Матеріали VII—IX науково-краєзнавчих конференцій «Остріг на порозі 900-річчя». Остріг, 2000; Манько М. Дев’ятсотлітній Острог: Історико-краєзнавчий нарис. Острог, 2000; Острозькі просвітники XVI—ХХ ст. Острог, 2000; Берковський В.Г. Острог — важливий торговельний центр Волині (XVI — 1 половина XVII ст.). В кн.: Історія України: Маловідомі імена, події, факти, вип. 15. К.—Донецьк, 2001; Близняк М. Місто Острог наприкінці XVIII — на початку ХIХ ст. В кн.: Студії і матеріали з історії Волині. Кременець, 2009; Прищепа Б. Дослідження історичної топографії Острога доби середньовіччя. Там само. В.Г. Берковський, М.Б. Близняк.
ком І.Дзиковським. Таким чином, від свого заснування О. мав змішане українсько-рос. населення при переважанні українців. Незабаром місто стало центром Острогозького полку. Мешканці міста брали участь у Слобожанському повстанні 1670. 1696 в О. гетьман І.Мазепа зустрічався з рос. царем Петром I. 1724 «посадських людей» — росіян, які мешкали в О., переселили в м. Коротояк (нині село Острогозького р-ну), а козаків-українців, які мешкали в Коротояці, — в О. Після ліквідації Острогозького полку (1765) місто стало центром провінції у складі Слобідсько-Української губернії. Із 1779 — центр повіту (у складі спочатку Воронезького намісництва, з 1796 — Слобідсько-Укр. губ., із 1802 — Воронезької губ.). У 19 ст. місто було значним центром ярмаркової торгівлі. 1895 через О. пройшла залізниця Харків— Балашов (нині місто Саратовської обл., РФ), що сприяло розвиткові міста. Під час Другої світової війни з 5 липня 1942 до 20 січня 1943 окупований нім. військами. Діють авторемонтний, цегляний, оліфоварний, винний, консервний, маслоробний, шкіряний та ін. з-ди.
В О. — краєзнавчий музей, будинок-музей уродженця міста І.Крамського, картинна галерея ім. І.Крамського (створена 1907). Веб-сайт міста: http://www. ostrogozhsk.ru. Літ.: Ленченко В. Полкове місто Слобідської України Острогозьк. «Пам’ятки України», 2006, № 1—2. Д.Я. Вортман.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ОСТРОГ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
