ОСАДЧУК Богдан Іванович (псевдоніми — Alexander Korab, BEO, BerliЅczyk, Ю.Чорноморський, ОК, Хомич та ін.; н. 01.08.1920) — історик, журналіст і публіцист. Професор (1966). Дійсний член Наукового товариства імені Шевченка (1985). Н. в м. Коломия в сім’ї вчителів. Наприкінці 1920-х рр. переїхав на Сандомирщину, куди перебрався його батьковчитель як держ. службовець на вимогу польс. влади, що переселяла укр. освітян до Центр. Польщі, а на звільнені місця призначала польс. викладачів. Навч. у Держ. г-зії м. Піньчув (нині місто Свєнтокшиського воєводства, Польща), з якої був виключений 1938 за захист свого товариша-єврея від нападів місц. антисемітів. Відтак був змушений виїхати до Кракова й здобути середню освіту в тамтешньому філіалі укр. г-зії в Ярославі. Працював в Укр. допомоговому к-ті в м. Холм (1940) та як кореспондент із Холмщини (під псевдонімом Хомич) у газ. «Краківські вісті» (1940). Заочно навчався в Українському вільному університеті в Празі та Високій школі політ. наук у Подєбрадах (Чехія). Від листопада 1941 і донині мешкає в Берліні (Німеччина). Вивчав міжнар. право та сх. мови в Берлінському університеті (1941— 45), а також студіював історію балканських країн і політ. науки у проф. А.Гаусгофера, сина родоначальника геополітики К.Гаусгофера. Разом з ін. укр. інтелектуалами (І.Лисяк-Рудницький, О.Пріцак, В.Рудко та ін.) належав до студентської орг-ції «Мазепинець», яка агітувала супроти вступу до укр. стрілец. д-зії СС «Галичина». У воєнні роки співробітничав із низкою періодичних видань, зокрема з «Волин-
ню» (Рівне), «Краківськими вістями», «Українським вісником» (Берлін) та ін. Підтримував зв’язки з польс. підпіллям, відомими укр. діячами й інтелектуалами Ю.Косачем, Г.Которовичем, Б.Кравцевим, А.Луцівим, В.Петровим, М.Поршем, У.Самчуком, Ю.Шевельовим та ін., а також із колиш. гетьманом П.Скоропадським. Працював у празьких архівах для підготовки докторської дис. про історію політ. партій у Карпатській Україні, яку так і не закінчив. По війні працював у Польс. військ. місії (брит. зона окупації Берліна). Від 1947 як журналіст і публіцист співробітничав із багатьма періодичними виданнями, у т. ч. з такими, як «Die Neue Zeitung», «Die Zhrcher Zeitung», «Der Tagesspiegel», «Віднова», «Сучасність», «Українські вісті» (Новий Ульм) та ін. Від 1956 — співробітник старої та впливової швейцарської газ. «Die Neue Zhrcher Zeitung». Від 1955 — викладач у Високій школі політ. наук при Вільному ун-ті в Західному Берліні. Захистив докторську дис. на тему: «Національна політика Радянського Союзу від Леніна до Хрущова» в УВУ в Мюнхені (1965). Від 1966 — професор новітньої історії країн Сх. Європи при Вільному ун-ті в Зх. Берліні. 1972 габілітувався як доктор в Істор. ін-ті при Вільному ун-ті в Зх. Берліні. Викладав право та соціальні науки в УВУ (1983—85). Від 1985 — проректор УВУ. Заст. голови, в. о. президента Нім. асоціації україністів (2000). 1950 познайомився на Конгресі свободи к-ри з Є.Ґедройцом. Від 1950-х рр. підтримував тісні стосунки з польс. політ. еміграцією, зокрема активно співробітничав із польс. час. «Kultura», що видавався в Мезон-Ляфітт поблизу Парижа (Франція) за редакцією Є.Ґедройца. Учасник Міжнар. конгресів істориків у Відні (1965), Сан-Франциско (1975), Бухаресті (1980), Штутгарті (1985). Від поч. 1990-х рр. активно співробітничає з періодичною пресою в Україні, зокрема друкується в часописах «Високий замок», «День», «Критика», «Політика і культура», «Час—Time» та ін. Автор праць про становище СРСР та країн т. зв. нар.
демократії у Сх. Європі, студій з історії українсько-польс. взаємин, численних публіцистичних статей і репортажів для нім., польс. і швейцарської преси та ін. Прихильник українськопольс. примирення. У своїх публікаціях протягом більш ніж 60-ти років систематично висвітлював українсько-польс. взаємини, як із перспективи сучасних проблем, так і в широкій істор. ретроспективі. 1995 отримав нагороду польс. час. «Przegld Wschodni» за видатні досягнення в царині східноєвроп. студій (1995). Нагороджений орденом «За заслуги» 3-го ст. (1999), польс. орденом Білого Орла (2001), орденом Ярослава Мудрого 5-го ст. (2006) та ін. Відзначений Почесним дипломом Європ. колегіуму польс. і укр. ун-тів у Любліні (2005), почесним докторатом Донец. нац. ун-ту (2005), нагородою ім. Є.Ґєдройця газ. «Rzeczpospolitа» (2007). Почесний громадянин м. Коломия (2001). Тв.: Polonica w prasie ukraiЅskiej. «Kultura» (ParyС), 1952, nr. 6; Antypolska ofensywa stalinizmu. Там само, 1957, nr. 3; Co robiС? Там само, 1961, nr. 6; Die Entwicklung der Kommunistischen Parteien Ostmitteleuropas. Hamburg, 1962; SowjetkommunismusDokumente. Berlin, 1968; Pakt sowiecko-niemiecki. «Kultura» (ParyС), 1970, nr. 9; Weisse Adler, Kreuz und Rote Fahne: Chronik der Krisen des kommunistischen Herrschaftssystems in Polen 1956—1982. Zhrich, 1982; Podr\у do Kijowa. «Kultura» (ParyС), 1990, nr. 11; Іван Багряний — політичний лідер, письменник, людина: Погляд з еміграції. «Час—Time», 1996, 15 листопада; Україна в Європі: Європейський дім. «Універсум», 1997, № 5—6; Ukraina bez Czornowi»a. «Kultura» (ParyС), 1999, nr. 5; Ukraina, Polska, Сwiat: Wyb\r reportaуy i artyku»\w. Lublin, 2000; Давос відбувся без України. «Свобода» (Джерсі-Сіті), 2001, № 6, 9 лютого; Україна, Польща, світ: Вибрані репортажі та статті. К., 2001; Червоно-зелений Кабмін у Польщі: Посткомуністи сформували уряд на пару з Селянською партією. «Політика і культура», 2001, № 38—39; Подорожні історії довкола євро: Між Берліном, Цюріхом і Римом з відхиленням до Сараєва і Чорногорії. Там само, 2002, № 1; Галас варшавської путініани. Там само, 2002, № 3; Куди піде Україна після виборів? — запитують західні оглядачі і роблять різні прогнози. Там само, 2002, № 13; Львівська бомба підірвала польсько-українське партнерство, або Добра новина від польських лівих, котрі затято конкурують зі власним президентом.
Там само, 2002, № 18; «Символ невдалої трансформації»: Наслідки львівського нещастя у західній політичній думці. Там само, 2002, № 28; Вибори по-німецьки: Боротьба між Шредером та Штойбером. Там само, 2002, № 34; Україна у Криниці: Аспект майбутньої європейської політики на Економічному форумі у Польщі. «Свобода» (Джерсі-Сіті), 2003, № 38, 19 вересня; Прем’єром Росії буде Михайло Фрадков. «Високий замок» (Львів), 2004, № 41, 2 березня; Ein ukrainischer Kosmopolit mit Berliner Adresse: Gespr@che mit Bohdan Osadczuk (Alexander Korab). Osnabrhck, 2004; На що схожий смак українських помаранчів? «Критика», 2005, № 1—2; Фрау канцлер: Закінчилася найдовша політична криза у повоєнній Німеччині. «День», 2005, № 219, 26 листопада; Niepodleg»a Ukraina: Wyb\r szkic\w, artyku»\w i rozm\w (1991—2006). Sejny, 2006; Пам’яті львівського візіонера [з нагоди смерті польського письменника Станіслава Лема]. «Критика», 2006, № 5; Polska Ukraina. Lublin, 2007; Розмови з Богданом Осадчуком. К., 2009. Літ.: Ковальчик А.-С. Богдан Осадчук, східний європеєць. В кн.: Україна, Польща, світ: Вибрані репортажі та статті. К., 2001; Штайден Г. фон. Професор Богдан Осадчук отримав найвищу нагороду Польщі. «Свобода» (Джерсі-Сіті), 2001, № 19, 11 травня; Кульчицький С. Український патріот із берлінською адресою. «День», 2005, № 145, 12 серпня; Абліцов В. Галактика «Україна»: Українська діаспора: Видатні постаті. К., 2007; Roszkowski W., Kofman J. Biographical dictionary of Central and Eastern Europe in the twentieth century. Armonk— London, 2008. О.В. Ясь.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ОСАДЧУК» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
