ОРЛИК Григорій (Григір) Пилипович (05.11.1702—14.11.1759) — політ. і військ. діяч, дипломат, генерал-лейтенант франц. армії (25 травня 1759), граф. Син П.Орлика. Н. в м. Батурин. Його хрещеним батьком був гетьман І.Мазепа. Після поразки українсько-швед. сил у Полтавській битві 1709 разом із родиною перебував у еміграції. З 1716 до 1718 навч. в Лундському ун-ті (Швеція). У 1720-х рр. — лейтенант саксонської королів. гвардії в Бреславі. Невдовзі переїхав до Франції, де розпочав службу при дворі франц. короля Людовіка ХV Бурбона. 1731 О. подав меморіал до франц. уряду, де наголошував, що згідно з Прутським трактатом 1711 Рос. д-ва (див. Росія) повинна була відмовитися від України. За дорученням франц. короля Людовіка ХV 1732 перебував із таємною місією в Криму, щоб умовити крим. хана Каплан-Гірея I підтримати планований спільний виступ П.Орлика і Запорозької Січі проти Москви. 1734 відвідав Лівобережну Україну, де зустрічався з деякими козац. старшинами. Протягом 1730—40-х рр. намагався створити антирос. коаліцію д-в за участю Франції, Швеції, Туреччини і Криму, яка б сприяла відновленню гетьман. влади його батька в Україні. Відзначився в складі франц. армії під час Семилітньої війни 1756—1763. Після смерті П.Орлика (1742) О. зберігав його архів, на основі якого розпочав писати працю з укр. історії. Був одружений з графинею Луїзі-Елен ле Брюн з роду Дентевіль, весілля з якою відбулося 3 грудня 1749 в присутності франц. короля Людовіка ХV. П. від ран, отриманих у битвах під Бергеном і Мінденом (нині міста в ФРН).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Орлик Григорій» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
