ОРДА Наполеон (19.02.1807— 26.04.1883) — музикант, композитор, художник-графік, публіцист, мовознавець, видавець, педагог. Н. поблизу м. Янів (нині м. Іваново Брестської обл., Білорусь) в родині Михайла Орди, інженера-фортифікатора, предводителя дворянства Кобринського пов., та Юзефіни Бутримович, доньки пінського старости, громад. діяча Матея Бутримовича. Початкову освіту отримав удома, згодом навч. у Свіслоцькій г-зії (1819—23) та на фізико-мат. ф-ті Віленського ун-ту (1823—27). За участь у роботі таємної студентської орг-ції «Заряни» був виключений зі студентських лав і ув’язнений на 15 місяців у Віленську тюрму. Вступивши на офіцерську службу в гвард. кінний полк Литов. корпусу рос. армії (1830— 31), продовжив брати участь у національно-визвол. русі Білорусі. Після польського повстання 1830—1831 був змушений виїхати в еміграцію до Європи. За кордоном здійснив мандрівку по Австрії, Німеччині, Швейцарії, Іспанії (1832—33). Познайомившися з А.Міцкевичем, Ф.-Ф.Шопеном, Ф.Лістом, зупинився в Парижі (Франція; 1833—40), де за їхніми порадами зосередився на опануванні професійними на-
вичками образотворчого (студія пейзажиста П.Жирара) та муз. мист-ва, а також розпочав історико-літ., видавничу і доброчинну діяльность: кошти, виручені за альбом творів польс. композиторів (1838), передав бідним емігрантам. Був обраний членом Паризького історико-літ. т-ва (1839). У мандрах по Франції та Рейнській області створив перші цикли малюнків (1840—42), а в результаті поїздок до Іспанії, Португалії, Алжиру, Англії, Шотландії, Голландії — численні серії архіт. пейзажів (1842—44). Після одруження із француженкою Іреною Баглє (1843) здійснив спробу зайнятися комерційною діяльністю, яка не мала успіху, відтак повернувся до занять мист-вом. Автор широко знаних фортепіанних творів, прибічник нового романтичного напряму в образотворчому мист-ві й музиці, Орда був обраний членами Т-ва акціонерів Італ. опери її директором (1847—48); продовжував композиторську й викладацьку діяльність, широку громад. (як член к-ту польс. еміграції з 1848) і наук. роботу. 1849 підготував до видання «Граматику польської мови» для французів (видав у Парижі 1856, перевидав у Берліні (Німеччина) 1858, Варшаві 1874). Завдячуючи тривалій муз. виконавсько-викладацькій практиці, створив також підручник «Граматика музики» (видав у Варшаві 1873). Після оголошеної рос. імп. Олександром II амністії учасникам польс. повстання 1830—31 повернувся до Білорусі (1856), здійснив поїздку по Гродненській губ. (1860—64). Однак як політично неблагонадійний після подій польського повстання 1863—1864 потрапив у поле зору поліції, за матеріалами слідства був звинувачений у сприянні його учасникам і знову заарештований. Із Кобринської в’язниці звільнений за клопотаннями покровителів (1864). Втративши право на володіння батьківською садибою, виїхав до України. Мешкав на Київщині та Житомирщині, переважно в маєтках генерала від кавалерії А.Жевуського (Ржевуського), де викладав уроки музики членам його родини (1870—72).
Здійснив ознайомчі мандрівки — на Волинь і Поділля, де розгорнув концертно-виставкову діяльність (1871—76), а також до Білорусі та Литви — у Ковненську, Вітебську, Мінську, Могильовську губернії (1875—77). Свої враження після відвідання міст Волині й Поділля втілив у пейзажних роботах, де відтворив краєвиди з архітектурними спорудами Житомира, Верхівні (нині село Ружинського р-ну Житомир. обл.), Бердичева, НовоградВолинського, Чуднова, Любара, Ружина, Мирополя, із замками й палацами Корця, Дубна, Рівного, Луцька, Острога, Вишневця, Олики, Заслава (нині м. Ізяслав). Кілька робіт він також присвятив істор. місцям Києва. Видав у Варшаві 8 альбомів малюнків, створених під час поїздок по Гродненській, Мінській, Віленською, Волинській, Київській губерніях (1873—83). П. у м. Варшава. За заповітом похований у родовому склепі в Янові в Білорусі. Мистецький доробок О. відображають видання: «Album widok\w Polski, przedstawiajcych miejsca historyczne od pocztku ChreСtiaЅstwa w tym oras stare ruiny zamk\w obronnycy w guberniach […] zrysowane z natury przed Napoleona Ord“» (в кн.: «Zak»ad Artystychno-Litografichny M.Fajansa w Warszawie», 1873—83), «Живописная Россия: Литовское и Белорусское Полесье» (ротопринтне відтворення вид. 1882; Мінськ, 1993), Напалеон Орда: «З фондаў Нацыянальнай бібліятэкі Беларусі» (Мінськ, 2006), «Album widok\w gistorychznych Polski» (GdaЅsk, 1991). Літ.: German F. Orda Napoleon. В кн.: Polski S»ownik Biografiсzny, t. 24. Wroc»aw, 1979; Беларуская ССР: Кароткая энцыклапедыя, т. 5. Минск, 1981; Вопросы культуры и искусства Белоруссии, вып. 3. Минск, 1993; Levandauskas V. Napoleonas Orda: Senosios Letuvos architektгros peizaсai. Vilnius, 2006; Материалы Международной научной конференции, посвященной 200-летию Наполеона Орды «Наполеон Орда: Жизнь, творчество, художественное наследие». Минск, 2007. Р.Д. Михайлова.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Орда Наполеон» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
