ОРДА (турец. — орду) — у степових народів початково означало
царський намет, а принаймні з 10 ст. — ставку і військ. табір. З монгольським завоюванням слово ввійшло до багатьох європ. мов (англ. і франц. horde, нім. Horde) у значенні численного нерегулярного війська. В Османській імперії та імперії Великих моголів перетворилося на родове поняття війська. Орду-і-гумаюн (Покровительське військо) — сухопутне військо Осман. імперії. В Україні і Московії означало будь-яке окреме військо степових сусідів, а також будь-яке степове держ. утворення, незважаючи на ступінь його самостійності: Перекопська орда (синонім Кримського ханату), Буджацька, Єдисанська та ін. орди. Велика Орда (себто незалежна) — улус хана Золотої Орди. Військо Запорозьке як д-ву можна вважати політ. аналогом орди. Літ.: Doerfer G. Thrkische und mongolіsche Elemente im Neupersischen, vol. 2, Wiesbaden, 1965. О.І. Галенко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ОРДА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
