ОРГАНІЗАЦІЯ ОБ’ЄДНАНИХ НАЦІЙ (United Nations Organization, United Nations) — найбільша міжурядова орг-ція з підтримання миру й безпеки, розвитку міжнар. співробітництва на глобальному рівні. Була створена 1945 з ініціативи провідних д-в антигітлерівської коаліції (СРСР,
Підняття прапора УРСР перед резиденцією ООН. Сан-Франциско, 1945.
608 ОРГАНІЗАЦІЯ
Ювілейна монета «50 років ООН» номіналом 2 мільйони карбованців. 1995. Аверс і реверс.
США, Китай, Велика Британія, Франція). Днем заснування орг-ції, який щорічно відзначається у світі як День ООН, є 24 жовтня 1945. Відтоді набув чинності конституційний документ орг-ції — Статут ООН, підписаний 26 червня 1945 на Сан-Франциській конференції 1945. Країнами-засновниками ООН вважається 51 д-ва. Серед них — Україна, запрошення делегації якої на Сан-Франциську конференцію 1945 було результатом міжнар. визнання внеску укр. народу в перемогу в Другій світовій війні. Делегація УРСР однією з перших підписала Статут ООН, зробивши внесок у його розробку. Її керівник — нарком закордонних справ УРСР Д.Мануїльський — був головою першого к-ту конференції, в якому були ухвалені ключові преамбула та 1-ша глава щодо цілей і принципів орг-ції. Укр. делегація була співавтором положень, які стосуються заг. поваги і дотримання прав людини незалежно від расової належності, статі, релігії, а також сприяння міжнар. співробітництву в розв’язанні екон. і соціальних проблем. Згідно зі Статутом ООН серед цілей діяльності ООН є підтримання міжнар. миру і безпеки, розвиток дружніх відносин між націями на основі дотримання принципу рівноправності та самовизначення народів, налагодження міжнар. співробітництва у вирішенні проблем екон., соціального, культ. і гуманітарного характеру, сприяння в забезпеченні прав людини та осн. свобод, а також перетворення ООН на центр узгодження зусиль націй щодо досягнення спільних цілей. З метою реалізації цих цілей члени ООН зобов’язані діяти відповідно до принципів суве-
ренної рівності, сумлінного виконання взятих на себе за Статутом ООН зобов’язань, розв’язання міжнар. конфліктів мирними засобами та без загрози миру в усьому світі, відмови в міжнар. відносинах від загрози сили або її застосування проти територіальної недоторканності чи політ. незалежності будь-якої д-ви, готовності надання всілякої допомоги ООН у всіх її діях, які вживаються на основі Статуту ООН. На 2010 членами ООН є 192 д-ви. Членства в ООН може набути будь-яка д-ва, яка візьме на себе зобов’язання відповідно до Статуту ООН. Статус члена ООН надається на основі рекомендації Ради Безпеки ООН та рішення ГА ООН. У практиці ООН існує статус спостерігача, який надається на прохання д-в, що не є членами ООН, або визвол. рухам. Станом на 2010 статус спостерігача в ООН має Ватикан. Статусом спостерігача користується Палестинська автономія. Гол. органами ООН є ГА ООН, Рада Безпеки ООН, Економічна і соціальна рада ООН, Рада ООН з опіки, Міжнар. суд ООН та Секретаріат ООН. Ці органи разом зі спеціалізованими установами і кількома програмами та фондами утворюють т. зв. систему ООН. Штаб-квартира ООН розташов. в Нью-Йорку (США). Існують відділення Секретаріату ООН у Женеві (Швейцарія), Відні (Австрія), Найробі (Кенія). Представництва ООН функціонують у багатьох країнах світу, у т. ч. в Україні з 1992. Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй є гол. органом ООН, який об’єднує всіх її членів. Вона уповноважена розглядати та давати рекомендації з питань, що стосуються міжнар. безпеки та миру, соціально-екон.
Члени делегації УРСР на першій сесії Генеральної Асамблеї ООН. Сидять (зліва направо): М.Н. Петровський, О.Д. Война, В.Я. Тарасенко, М.П. Бажан, Д.З. Мануїльський. Лондон, 1946.
розвитку, захисту прав людини, розвитку міжнар. права. Цей орган визначає політику ООН й напрями її діяльності, затверджує бюджет, обирає непостійних членів Ради Безпеки ООН, призначає Ген. секретаря ООН, обирає суддів Міжнар. суду, організовує конференції тощо. Рішення ГА ООН мають рекомендаційний характер і не є юридично зобов’язувальними для членів ООН. Регулярні сесії ГА ООН відбуваються щорічно. Протягом року можуть скликатися також надзвичайні та спеціальні сесії ГА ООН. Рада Безпеки Організації Об’єднаних Націй є органом ООН, на який, за Статутом ООН, покладена гол. відповідальність за підтримання міжнар. миру і безпеки. Це єдиний орган ООН, рішення якого є обов’язковими для виконання її членами. Рада Безпеки ООН уповноважена застосовувати заходи мирного або примусового характеру з метою врегулювання кризових ситуацій чи конфліктів, які несуть загрозу міжнар. миру та безпеці. Членами Ради Безпеки ООН є 15 країн, у т. ч. 5 постійних (Велика Британія, Китайс. Нар. Республіка, РФ, США, Франція) та 10 непостійних, які обираються терміном на 2 роки за принципами геогр. представництва. При ухваленні рішень шляхом голосування постійні члени Ради Безпеки ООН мають право вето. Рада Безпеки ООН працює на регулярній основі. Економічна і соціальна рада ООН (ЕКОСОР) відповідає за діяльність ООН в екон. і соціальній сферах та виконує завдання, покладені на неї у зв’язку з реалізацією рекомендацій ГА ООН. Рада координує діяльність спеціалізованих установ ООН та її допоміжних органів. Вона складається з 54 членів, які обираються на три роки на основі геогр. представництва. ЕКОСОР проводить свої засідання двічі на рік у Нью-Йорку та Женеві. З моменту створення Рада ООН з опіки була уповноважена сприяти жителям несамоврядних територій, що перебували під контролем управляючих д-в, в їх прагненнях до самовизначення або незалежності. Унаслідок процесів деколонізації 1960-х рр.
кількість несамоврядних територій під опікою ООН почала скорочуватися. З 1 листопада 1994, з моменту отримання незалежності Палау — останньої з 11-ти несамоврядних територій під опікою ООН, діяльність Ради ООН з опіки, яка виконала свій мандат, призупинена. Міжнар. суд є гол. юрид. органом ООН, уповноваженим врегульовувати відповідно до норм міжнар. права юрид. спори, які виникли між д-вами, що подали їх на розгляд цього суду. Суд також має право надавати дорадчі послуги й консультативні оцінки з юрид. питань, переданих до нього уповноваженими міжнар. орг-ціями та установами. Суд здійснює свої функції на основі власного статуту, який є невід’ємною складовою Статуту ООН. Суд складається з 15 членів, які обираються членами ООН та ін. державами-учасницями його статуту на 9-річний термін. Штаб-квартира суду знаходиться в Гаазі (Нідерланди). У жовтні 1992 Рада Безпеки ООН створила комісію експертів з розслідування інформації про порушення Женевських конвенцій та ін. норм міжнар. права на території колиш. Югославії. Комісія визнала за необхідне негайно створити спец. суд. орган для покарання воєнних злочинців. У травні 1993 був створений Міжнар. трибунал по колиш. Югославії. Повна назва: «Міжнародний трибунал для судового переслідування осіб, відповідальних за серйозні порушення міжнародного гуманітарного права, які були здійснені на території колишньої Югославії з 1991 року». Резолюція про створення трибуналу була прийнята одноголосно. Він також знаходиться в Гаазі. Секретаріат ООН (бл. 9 тис. осіб) відповідає за виконання поточної роботи, спрямованої на реалізацію програм та рішень, ухвалених головними і допоміжними органами ООН. Він проводить дослідження, готує переговори, забезпечує проведення конференцій, інформує міжнар. громадськість про діяльність ООН, у здійсненні якої бере безпосередню участь. Секретаріат очолює Ген. секретар ООН, який є найвищою адм. посадовою особою ООН.
Він обирається ГА ООН за рекомендацією Ради Безпеки ООН на 5-річний термін. Від 1 січня 2007 цю посаду обіймає представник Пд. Кореї Пан Гімун, який є 8-м Ген. секретарем ООН. Офіційними мовами ООН є англійська, арабська, іспанська, китайська, російська, французька. Робочими мовами ООН є англійська і французька. Як одна із засновниць ООН Україна бере участь у діяльності Орг-ції з першого року її існування. До 1991 Україна мала в ООН власне представництво на рівні незалежної країни. Проте де-факто діяльність УРСР в ООН була обмежена. Незважаючи на це, протягом понад чотирьох десятиліть трибуна ООН залишається чи не єдиним впливовим міжнар. засобом, завдяки якому світ. громадськість дізнавалася про Україну, її самобутність та нац. автентичність. Фактор багаторічного членства України в ООН позитивно вплинув на процес прискорення міжнар. визнання її незалежності 1991. З моменту проголошення Україною незалежності розпочався якісно новий період її діяльності в ООН; Україна демонструє відданість цілям і принципам Статуту ООН, роблячи внесок в усі сфери її діяльності, у т. ч. в підтримання міжнар. миру та безпеки, роззброєння, екон. і соціальний розвиток, захист прав людини, зміцнення міжнар. права тощо. Діяльність України в ООН перебуває в полі постійної уваги кер-ва д-ви. Регулярними є участь делегацій України в різноманітних форумах ООН. Так, делегації України на чолі з президентами Л.Кравчуком, Л.Кучмою, В.Ющенком брали участь у Спец. урочистому засіданні ГА ООН на найвищому рівні з нагоди 50-ї річниці заснування ООН (1995), у роботі 46-ї (1991), 49-ї (1994) та 52-ї (1997) регулярних сесій ГА ООН, 19-ї спец. сесії ГА ООН з питань екології (1998), у Саміті Тисячоліття ООН (2000). Укр. делегація була ініціатором проведення в червні 2001 Спец. сесії ГА ООН з питання ВІЛ/СНІДу. 7 вересня 2000 за ініціативою України відбулося засідання Ради Безпеки ООН на рівні глав д-в та урядів (Саміт РБ ООН) з
питання «Забезпечення ефективної ролі Ради Безпеки в підтриманні міжнародного миру та безпеки, особливо в Африці». Це засідання Ради Безпеки ООН на найвищому рівні, скликане вдруге за всю історію ООН, мало позитивний вплив на відновлення й зміцнення авторитету Ради Безпеки ООН, а також надало потужного імпульсу зусиллям, спрямованим на зміцнення принципів Статуту ООН, гол. засад системи колективної безпеки та реформування політики ООН у галузі миротворчих операцій. З ініціативи української делегації, підтриманої 36 країнами, ГА ООН прийняла 10 листопада 2003 «Спільну заяву з нагоди 70-ї річниці голодомору — Великого голоду 1932—1933 рр. на Україні». За час свого членства в ООН Україна тричі обиралася непостійним членом Ради Безпеки ООН (1948—49, 1984—85, 2000— 01), п’ять разів — членом Економічної і соціальної ради ООН (останній раз — 2002—05). Представники України не раз обиралися на керівні посади гол. к-тів сесій ГА ООН. 1997 Міністра закордонних справ України Г.Удовенка було обрано на посаду Голови 52-ї сесії ГА ООН — найвищу керівну посаду в ООН. Зазначена сесія ГА ООН увійшла в історію як «сесія реформ», оскільки ухвалила всеохоплюючу програму реформування орг-ції. Україна є членом бл. 20-ти допоміжних органів спеціалізованих установ, постійно діючих та тимчасових структур системи ООН, зокрема, К-ту з програми і координації, Спец. к-ту з операцій із підтримання миру, К-ту з використання косміч. простору в мирних цілях тощо. У травні 2006 Україна була обрана до новоствореної Ради ООН із прав людини. Україна надає виняткового значення діяльності ООН із підтримання міжнар. миру та безпеки, розглядаючи участь у цій діяльності як важливий чинник своєї зовн. політики. Починаючи з липня 1992, Україна виступає як значний контрибутор військ. контингентів та персоналу до операцій ООН із підтримання миру. За майже 18 років участі
609 ОРГАНІЗАЦІЯ
Ювілейна монета «60 років членства України в ООН» номіналом 10 гривень. 2005. Аверс і реверс.
610 ОРГАНІЗАЦІЯ
країни в миротворчій діяльності ООН 28 тис. військовослужбовців її Збройних Сил, працівників органів внутр. справ та цивільного персоналу взяли участь у 20-ти миротворчих операціях і місіях ООН. Географія участі України в миротворчих операціях та місіях ООН охоплює Анголу, Афганістан, Боснію і Герцеговину, Гватемалу, Грузію, Демократ. Республіку Конго, Ефіопію, Еритрею, Косово (Союзна Республіка Югославія), Ліван, Македонію, Мозамбік, Південноафр. Республіку, Сх. Тимор, Сьєрра-Леоне, Таджикистан, Хорватію. Послідовно відстоюючи курс на зміцнення ролі ООН у світі, Україна докладає активних зусиль із метою підвищення ефективності її діяльності, виступає з ініціативами, спрямованими на розв’язання глобальних проблем людства під егідою ООН. У рамках міжнар. зусиль в ООН Україна бере активну участь у процесі впровадження політики сталого розвитку з метою комплексного вирішення завдань охорони довкілля, для екон. зростання на глобальному і національному рівнях. Завдяки своїй активній позиції Україна отримує значну тех., консультативну та фінансову допомогу з боку спеціалізованих установ і програм системи ООН, зокрема: Програми розвитку ООН, Глобального екологічного фонду, Міжнародного агентства з питань атомної енергії, Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, Міжнародної організації праці, Організації Об’єднаних Націй із пром. розвитку тощо. Значні обсяги зовн. допомоги Україна отримала для вирішення комплексу завдань, пов’язаних із ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи 1986 та облаштуванням колиш. депортованих народів, у т. ч. кримських татар. Осн. джерелами фінансового забезпечення діяльності ООН є обов’язкові внески держав-членів, розміри яких визначаються відповідно до шкали внесків до регулярного бюджету та на фінансування операцій із підтримання миру. Ставка внеску України до бюджету ООН дорівнює 0,087 % у 2010.
Україна залишається прихильником посилення і підвищення ефективності ООН. Сьогодні особливої актуальності набула потреба в реформуванні ООН, яка пов’язана з фундаментальними змінами, що відбулися у світі від часу її заснування. Всеосяжна реформа спрямовується на забезпечення її реагування на весь спектр викликів і можливостей у галузях безпеки, розвитку й дотримання прав людини. Цей процес передбачає активізацію ГА ООН, зміцнення ЕКОСОР та Секретаріату ООН. Актуальним питанням для міжнар. спільноти є реформа Ради Безпеки ООН, перетворення її на більш представницький і збалансований за складом орган. Україна виступає за закріплення додаткового місця непостійного члена Ради Безпеки за Східноєвроп. регіональною групою. Позиція України відома за формулою «2+8», яка передбачає розширення складу Ради з 15 до 25 місць, два з яких мали б належати Німеччині та Японії (як постійним членам, але без права вето), а вісім підлягали б ротації серед 32 найважливіших країн за регіональними групами: 4 місця відходило б країнам Азії та Африки, 2 — д-вам Лат. Америки і Карибського басейну, по одному — Західній та Східній Європі. Нинішнє членство України в ООН ґрунтується на нових реаліях, в основі яких — пошук прийнятних моделей розвитку орг-ції шляхом реформування й адаптації до сучасних проблем глобального розвитку. Літ.: United Nations, Divided World: The UN’s Roles in International Relations. Oxford, 1994; Charter of the United Nations and the Statute of the International Court of Justice. New York, 1995; «The Ukrainian Quarterly», 1995, vol. L 1, November 4; Шреплер Х.Л. Международные организации: Справочник. М., 1995; Декларация тысячелетия ООН, Генеральная Ассамблея, Резолюция от 8 сентября 2000 года А(55)2. Б/м, б/р; United Nations Handbook. Wellington, 2001; In Larger Freedom: Decision at the UN / 7 Foreign Affairs — May / June, 2005, vol. 84, N 3; Итоговый документ Всемирного саммита 2005 года. ООН, Генеральная Ассамблея, Резолюция от 24 октября 2005. A(RES(60)I. Б/м, б/р; Віднянський С.В., Мартинов А.Ю. Україна в Організації Об’єднаних Націй: 60 років участі у розв’язанні найважливіших міжнародних проблем. К., 2006; Гулдинг М. ООН: Лидерство, реформы и миротворчество. «Москов-
ский центр Карнеги: Рабочие материалы», 2007, № 2; Kennedy P. The Parliament of the Past, Present and Future of the United Nations, N 4. Б/м, 2006; The Oxford Handbook on the United Nations. Oxford, 2007; Зленко А. Зовнішньополітична стратегія і дипломатія України: Підручник. К., 2008. А.М. Зленко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ОРГАНІЗАЦІЯ ОБ’ЄДНАНИХ НАЦІЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
