ОЛЬГЕРДОВИЧІ — гілка правлячої великокнязівської династії Гедиміновичів у Великому князівстві Литовському; 12 синів і 9 дочок Ольгерда та їхні нащадки. Від О. походили кілька князівських, великокнязівська і королівська династії. Великими князями литовськими були Ягайло (Яків, Владислав), великий князь литовський 1377—92 з перервами, король польський 1386— 1434, і Свидригайло (Лев, Болеслав), великий князь литовський 1430—32. Сини Ягайла — Владислав (див. Владислав III), король Польщі 1434—44, і Казимир (див.
592 ОЛЬГОВ
С.Ф. Ольденбург.
Олег Ольжич.
Казимир IV), великий князь литовський 1440—92 і король Польщі 1447—92, — та їхні потомки називалися Ягеллонами. Ця династія, представники якої панували в Польщі, ВКЛ, Угорщині та Чехії, згасла 1572. Інші сини Ольгерда володіли уділами в землях Білорусі, України, Росії. Їхні потомки мали вже ін. прізвища, утворені здебільшого від імені безпосереднього предка чи від назви уділу. Зокрема, нащадки брянського, трубчевського і стародубського кн. Дмитрія Ольгердовича називалися князями Трубецькими (як князівський рід проіснував до 20 ст.); нащадки київ. кн. Володимира Ольгердовича і його сина Олександра Володимировича (Олелька Володимировича) — Олельковичами, а їхні потомки — Пінськими і Слуцькими (вигасли на поч. 1590-х рр.); нащадки Івана Володимировича, князя на Білій (Смоленщина), — князями Бєльськими; від Костянтина Ольгердовича виводили свій рід, що проіснував на Волині до 1793, князі Чорторийські; від Федора Ольгердовича — волин. князі Сангушки, старша родова гілка яких вигасла 1653, а молодша існувала ще в 19 ст.; від ЛугвенаСемена Ольгердовича (ЛінгвенаСемена Ольгердовича) — князі Мстиславські; від новгород-сіверського кн. Дмитра-Корибута Ольгердовича — князі Збаразькі, Вишневецькі, Порицькі й Воронецькі на Волині та Переяславщині. 1386 деякі з О. прийняли католицтво, але більшість залишалися православними до кінця 16 — поч. 17 ст. Як найближчі родичі панівної династії Ягеллонів О. мали певні привілеї, засідали в пани-раді ВКЛ на основі спадкового права, деякі з них користалися гербом великокнязівської династії Ягеллонів і всієї д-ви — «Погонею» — і претендували на великокнязівський трон, мали значний вплив на магнатів і шляхту й часто очолювали політ. угруповання. Літ.: Stadnicki K. Lubart ksi“ze WolyЅski. Lw\w, 1853; Його ж. Bracia W»adys»awa Jagie»»y. Lw\w, 1867; Його ж. Dodatki i poprawki do dzie»a «Bracia W»adys»awa Jagie»»y» і «Olgerd i Kejstut». Lw\w, 1873; Wolff J. Kniazowie litowsko-rusci od koЅca czternastego wieku. Krak\w, 1895 (2-ге вид. — Warszawa, 1994); Dworachek W. Genealogia. Warszawa, 1959; Войтович Л.В. Гене-
алогія династії Рюриковичів і Гедиміновичів. Львів, 1992; Войтович Л. Удільні князівства Рюриковичів і Гедиміновичів у XII—XVI ст. Львів, 1996; Яковенко Н.М. Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII ст. (Волинь і Центральна Україна). К., 1993; T“gowski J. Pierwsze pokolenie Giedyminowicz\w. PoznaЅ—Wroc»aw, 1999. Ф.М. Шабульдо.
Мономашичами в боротьбі за загальнорус. спадщину Ярославичів. М.Ф. Котляр.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ОЛЬГЕРДОВИЧІ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
